Опитування, фото героя та цитати.

Дорогі читачі, привіт!

Хочу поділитися з вами цитатами з наступних розділів моєї новинки

 «Тільки не він»  і фото Джамала з цієї книги.

  А також, дорогі дівчата і жіночки,  поцікавитися вашою думкою щодо того, які чоловіки вам більше подобаються – гладко поголені, чи бородаті? Героїня моєї історії не любить бородатих, а ви? Що, взагалі,  думаєте про відрощену бороду? Зараз це, схоже входить в моду. Чи схвалюєте цю нову тенденцію? Можете ставити плюс, чи мінус в коментарях, або просто писати свою думку. Також запрошую брати участь в опитуванні у моїй групі у Фейсбук. Буду вдячна за ваші відгуки.

Ось уривочки :

Тут так класно… Як на перині. Ти не хочеш так? — відповіла, не відводячи замріяного погляду від хмар.

̶  Хочу... — недовго думаючи, Джамал приземлився біля мене. Його велике, важке тіло впало так, що аж сніг розлетівся в різні боки, і на мене. Ми засміялися.

̶  Помалу, ти, ведмедю! — вдавано серджуся. Він засміявся, побачив, що я струшую сніг, взяв і ще більше на мене шурнув.

̶  Ей! Не бушуй, хлопче!

̶  Що? Це не я! То... Он вітром дунуло. — дражниться, сміється. Я теж.

̶  Ну, звісно! — сипнула і на нього снігом. — А оце теж вітром! — регочу. Джамал припіднявся і почав знову гребти сніг на мене, я на нього. Почалася справжня холодна війна. Так весело. Ми, як діти, дуріли, реготали, позасипали одне одного. В мене в волоссі, що вистає з під шапки, теж налипло повно снігу. За коміром, скрізь. Але, чомусь, навіть не відчувалося холоду. Ввійшли в азарт.

  Врешті я підняла руки.

̶  Ну, все! Здаюся. Помилуйте! — кажу, далі лежачи, коли вже нема сил більше дуріти. Джамал перестав бавитися, схилився наді мною. Я ніяково дивлюся на нього. Наші обличчя так близько. Такі розпашілі, мокрі. На мої віях і на його бороді блистять краплини води. Що він робить? Ще трошки скоротив відстань між нами. Грайливо посміхається. Запала тиша. Лише моє схвильоване серце голосно стукає. Сподіваюся, йому цього не чути. Раптом піймала себе на думці, що не проти, аби цей гарячий турок зараз поцілував мене. Захотілося відчути, які теплі його губи. Чи колюча борода…

̶  Відповідь  ̶  ні.

̶  Що? Ні? Але... Чому? — хлопець скривився, не вірить. Я вирішила пожартувати.

̶  Бо я не цілуюся з бородатими. — зробила серйозне обличчя. Джамал весело зареготав.

̶  Ну, ти! Ха – Ха – Ха... Ти серйозно? Не подобається моя борода? — я не втрималась. Лукаво посміхнулась, покрутила головою.

̶   А – а... Ні. — цікаво, що він зробить? Невже поголиться? Турок, неочікувано, схилився наді мною і потерся бородою до моєї щоки.

̶  А так? — сміється. — Хіба неприємно коле? — я скрикнула:

̶  Ей! Ти, що робиш? Забери від мене свою колючу бороду! — заховалася під ковдру, хоч, насправді вона майже не коле. Навпаки, якось так... Кумедно. Але йому цього не можна знати.

̶  Звикай. Бо я не люблю голитися. В мене сильно подразнюється шкіра. Тому... Доведеться тобі змиритися. — заявив турок.  ̶  І вилазь вже, бо задихнешся там, чудо мале.  ̶  сміється, як до маленької. Я висунула голову з під ковдри і рішуче заявила:

̶  Не хочу я до тебе звикати! — сама не знаю, нащо, але збрехала.

Щиро запрошую до читання. Чудовий настрій гарантую!

З любов’ю, Лана Іссан