Анонс!!! "Мій стервозний Бос"

Скоро кінець моєму відпочинку, адже я приготувала для вас новинку...

"Мій стервозний БОС"

Прем'єра на Букнет 27.01.2021р.

АНОТАЦІЯ

А от вам колись пропонували вакансію, але не просту, як у тій казці про курочку рябу, а золоту? Ну а в моєму випадку вакансію БОСА! Начальника серед начальників! Я був би не я, адже це така можливість здійснити мрію і нагнути над робочим столом секретарку й не тільки свою! А ще ця Тереза — нестерпна брюнетка, але до чортиків у яйцях красива! Вона — мій наставник, мій лектор, але от сувора, наче вчителька двієчника і ще й ходить із занадто відвертим декольте й не ловиться ніяк ця "золота рибка" у мої тенета!
⁃ Гра почалась, Терезо! Сірий вовк йде за своїм ягнятком!

БУКТРЕЙЛЕР

УРИВОК З КНИГИ

- Добрий день, Терезо Анатоліївно.
Я все ще тримав її тендітну й таку маленьку долоню у своїй й усміхався, як кретин. Вона — щось із чимось!
Тереза перевела погляд з мого обличчя на наші руки, а до мене дійшло, що я залип, тому поспішив розімкнути рукостискання.
- Присідайте куди вам буде зручно.
- Навіть на ось це крісло? – запитав й глянув на крісло за масивним столом. Я був певен, що це її кабінет, але така молода, а вже працює у такому кабінеті?! Ну ж скільки їй 21, 22? Не вірю, що старша - макіяж робить дівоче обличчя значно старшим, ніж насправді! Хоча у цієї Терези штукатурки не багато!
- Можете і туди, – дівчина перевела погляд на мене, а тоді пройшла ближче до столу, поклала ще одну теку й паралельно з цим почала говорити. - Найперше – я рада, що ви вирішили прийти на співбесіду.
- Ну знаєте, Терезо Анатоліївно, - ліниво вимовляючи кожне слово, я підходив до столу й нахабно сідав у крісло. Так, можливо я нахаба і неправильно поводжуся із майбутнім роботодавцем, але не можу нічого вдіяти із цим, тим паче потрібно ж якось вирізнятися поміж усіх! – мене дуже зацікавив «голий» лист з однією адресою, – сідаю у крісло та переводжу погляд на дівчину, яка ніяковіє від моїх слів та виділеного слова «голий».
- Я не мала часу розписувати що і до чого, тому вирішила скоротити. От і все, – відмахнулась дівчина від моїх слів, вдаючи, що не помітила як гарно я виділяю певні слова. – Ознайомтеся із вмістом теки, що перед вами, а тоді почнемо більш конструктивний діалог.
- Гаразд.
Підсунувши до себе теку, повільно відкрив її і став вчитуватися у зміст, який не зовсім розумів, але був впевнений, що мені пропонують непросту роботу, а... роботу начальника, боса?!
Мої очі округлювались і коли я думав, що вже нічого не може бути крутіше, побачив заробітну плату за один місяць.
Від цієї цифри я присвиснув, але тільки у думках і, зробивши серйозний вираз обличчя, заговорив:
- Це прикол такий? – я відчував, що дівчина не зводила із мене погляду, тому і зустрівся з її очима як тільки підняв свої.
- Ні-і…
- Стоп! – розсміявся я. – Тобто ви мені пропонуєте посаду начальника у цій конторі?
- Ну, по-перше, це не контора, а фірма, яка міцно стоїть на ногах, а по-друге, не начальника, а одного із начальників, - дівчина говорила стримано, але було видно, що її бісила моя поведінка.
- Чому? – запитав й, примруживши очі, сперся обома ліктями на стіл.
- Що чому? Висловлюйтеся зрозуміліше, Мироне Ігоровичу.
- Чому я? Так зрозуміліше?
- Зрозуміліше, – дівчина глибоко вдихнула, напевне, збиралася із думками. – Я не знаю хто і де вас відкопав, але мене попросили саме вам запропонувати цю посаду. Так зрозуміліше? – дівчина явно починала закипати і мене це починало веселити, а ще вона вміло наголошувала певні слова.
- А хто ви така? Яка ваша роль у цій конторі?
- Фірмі! Фірмі, а не конторі! – Терезин ніс почав шумно вдихати повітря від мого не зовсім тактовного слова, як для неї. Дівчина прикрила очі, напевне, таким чином заспокоїла себе і продовжила: - Я є головною у цій фірмі на даний час, та якщо ви, Мироне Ігоровичу, приймете цю пропозицію, то ми станемо на одну сходинку.
- Першу? – з усмішкою перепитав.
- Так. Першу, – цього разу більш стримано відповіла Тереза. – Якщо ви погоджуєтеся, то у вас буде випробовуваний термін три місяці, який закінчиться 13 листопада цього року.
- І я буду отримувати зарплату, яка зазначена у договорі?
- Так. Саме її.
Я дізнався все, що хотів і зарплата мене цілком влаштовувала, навіть занадто, тому, більше не роздумуючи, взяв до рук ручку, яка була під носом, та розписався у договорі.
- А ви добре ознайомилися з договором, щоб так просто підписати? – дівчина була явно здивована моїм діям.
Я ж закрив теку та відкинувшись у кріслі, промовив:
- А що, потрібно було пів дня вичитувати? Місце роботи мене влаштовує, посада також ну і зарплата непогана. Чого ще хотіти?
Її миле обличчя знову налилося злістю і це мене почало ще більше забавляти.
- А де мій кабінет? Проведете мені екскурсію, Терезо? – з усмішкою допитувався я.
-Не Тереза, а Тереза Анатоліївна. І ні! Я вам не проведу екскурсію. Від завтрашнього дня це ваш кабінет. Робочий день починається о 9:00 і закінчується о 18:00. Перерва на обід з 12:00 до 13:00. Якщо бажаєте, то фірма вам надасть машину, яка буде у вашому вільному користуванні не тільки протягом трьох місяців. Звісно ж, якщо не передумаєте працювати у нас. Страховку ми також оформлюємо, якщо захочете. Ще є багато нюансів, які ви мали б прочитати у договорі, але не прочитали, бо вам лінь! – дівчина старалася говорити спокійно, але чорта з два – у неї це зовсім не виходило! І саме це викликало у мені нову порцію усмішки.

- Щодо машини не маю нічого проти, але мене більше цікавить те, чому саме я, адже не маю уявлення, що маю робити, коли буду одним із головних.
- Я введу вас у курс справи. І не прибідняйтеся, Мироне Ігоровичу, ви дуже добре спеціалізуєтеся на виготовленні меблів, їх якості та деревині!
- То ви встигли довідатися, Терезо? – я знову назвав дівчину просто на ім’я, адже мені подобалось як її акуратний носик вбирає у себе повітря і при цьому розширюються ніздрі, а от в очах танцюють чортики, які вже давно шматують мене по сотому колу.
- Тереза Анатоліївна! – виправила й знову прикрила очі, щоб перевести дух та згребти усі думки у логічне речення чи що? – І так, я встигла довідатися. Потрібно знати з ким доведеться працювати.
- То може ви і для мене роздобудете інформацію про одну особу?
- Ім’я?
- Тереза Анатоліївна. Доволі красива брюнетка, яку так просто вивести із себе.
- Ха-ха… Якщо це все, що ви хотіли знати, Мироне Ігоровичу, то тоді я піду – у мене робочий час, на відміну від вас, а ви можете ще залишитися, а можете піти додому чи випустити пар – це вже як заманеться.

Щоб не пропустити оновлення підписуйтеся на мій профіль у Букнеті, якщо ви ще не встигли це зробити)

P.S  ❤️без читачів я просто автор, а з вами Я Є Я ❤️

Ваша Міка Стів