***

Відколи не стало бабусі, наш дід, поважний пенсіонер з усіх боків, почав навідувати нас щонеділі в обідню пору. Його друга дружина, чи краще сказати громадянська дружина, після того, як ввели субсидію, варила неправильний недільний борщ. В якусь з тих святкових днин я помітив, що те коритце, яке матуся насипала діду, наполовину повне - це дуже не характерно для людей його штибу. А ще його очі випромінювали бентежність, дідунь же в свою чергу примітив наші зацікавлені погляди:

-Здається все -- гаплик, - промовив він з натяком на серйозність.

Ми добряче переполошились від тих слів, хоча дідове здоров'я любило показувати фак усім лікарям та негараздам, котроі з ним траплялись протягом життя.

-Тату, шось случилось, де? - підхопили мама голосм квочки з досвідом.

-Та таке, вчора обійшов корову...

-Ну слава Богу, - всі трохи видихнули, - та продай вже її, скільки тобі треба того молока в товї сімдесят сім?

-Нє, то з Ромашкою все добре. Я кажу, прийшов дивитись телевізор перед сном, а там показують машинку для жінок.

Я, чесно кажучи, спочатку подумав про Смарт чи Порш якийсь - жіноча собі машинка, а особливо рожева.

-Це шо виходить, шо чоловік скоро вже не буде треба взагалі?

По тому як рожевіли щоки у неньки, мої мізки судмно напружувались, перебирючи асоціаційний ряд. І коли матінка стала схожа на вареного рака, я врешті второпав, яка саме машинка по ТВ вечірньої години могла бути прорекламована для жінок.

Далі пройшла термоядерна реакція з виділенням кілотон сімху, діда запевнили, що свт й досі крутиться, майже, в правильну сторону, а він доїв свій борщ.