Я от тільки зараз задумалася над ним, наскільки важко продумати не хепі-енд. Наскільки важко те, щоб робити це все гармонійно на фоні всього сюжету, щоб трагедія (скажімо так) гарно вписалася та не виглядала недолуго.
Я двічі думала над нещасливим фіналом і двічі відхиляла цю думку, тому що мені важко вбити якогось героя. Важко сказати йому "бувай" та помахати руцею. Я не знаю, як це можна зробити так, щоб не втопити блокнот у власних сльозах.
Зараз думаю втретє та знову задумуюсь над тим, як це все оформити. Погодьтеся, уявляти, що у всіх все добре набагато легше та приємніше, ніж додавати до власних проблем ще й книжкові трагедії. Так, смерть якогось героя не завжди пробиває на сльозу, але відбивається у пам'яті. І хвала та шана тим авторам, які дійсно звели сюжет у гарний нещасливий кінець.
Іноді такий фінал може проглядатися ще до завершення твору. Ніби автор давним-давно про все сказав, а читачі лише очікують мовчазного вироку, хоча в душі жевріє вогник надії на краще. Такі фінали, якщо чесно, не обурюють мене, як часто буває. Я просто дивлюся на книгу та розумію, що у героя не було іншого шляху, що також відбувається не зрідка. Просто персонаж виконав усі свої, скажімо так, цілі у творі, а далі його шлях йде у небуття. Ще може бути варіант, якщо автор не бачить іншого шляху, як влаштувати нещасливий кінець. Тобто в такому завершенні буде заховано якусь мораль, думку, поштовх або й уся суть твору. Герой/герої були приречені спочатку.
Я дійсно люблю хепі-енди, тому що й так на душі буває тоскно, що тільки у книгах та й рятунок, але не можу відкинути той факт, що нещасливий фінал має величезне значення, особливо якщо йдеться про переосмислення якихось цінностей, катарсис. Коли звичайних слів замало, на поміч приходить трагедія. Трагічний фінал. Не дарма ж Арістотель присвятив трагедії цілі розділи "Поетики".
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ обожнюю щасливий кінець, але не все так солодко. Все ж думаю, що автор повинен готувати своїх читачів до того, яким буде кінець. Щоб не було так: всі чекають щасливого завершення, але стається все навпаки. Одного разу дивилась фільм, де все йшло до хепі енду, але раптом помирає гг. І це досить неочікувано(неприємне здивування). І також залежить від жанру)
Блакитноока, Так, гадаю, це і є «зробити нещасливий фінал природнім». Тобто витягти його не з бухти-барахти, а привести читача до цього :) Дякую за думку (◔‿◔)
Цікаву тему ти підняла! І найперше і найважливіше, що хочу сказати це — нещасливий кінець, це далеко не завжди смерть когось із (головних чи ні) героїв!) Є такі книги (саме фентезі), у яких герї перемагають, скажімо, головне зло, припустимо, ціною життя когось із головних. Так, сумно. Так, сльози. Але - зло перемогли, світ врятували, значить хепі енд)))
Просто якщо вже розбирати ці поняття щасливих і нещасливих кінців, то треба дивитися з якого боку: з боку самої задумки сюжету, чи з боку стосунків головних героїв. Ну, я навела найпростіший приклад, думаю, ти мене зрозуміла))) А то багато хто вважає, що смерть героя в кінці книги робить той кінець нещасливим, чи навпаки) але так є, як бачиш, не завжди :)) Звичайно, якщо вся книга зосереджена на стосунках героїв (а не на їхніх пригодах, наприклад, як то у фентезі часто буває), то тоді смерть персонажа - то справді трагічний кінець (так є у Е. М. Ремарка, до прикладу :)).
Avee Delmonico, (*´ω｀*)✨
Думаю фінал також залежить ще й від жанру. Наприклад, у легкому любовному романі, нещасливий фінал недопустимий. А от у драмі, якщо все закінчиться безмежним щастям, теж буде якось неправдоподібно. Трилер, детектив, з самого початку налаштовує на складний фінал. Адже, наприклад хіба може герой бути щасливим, якщо на початку твору когось із його рідних вбивають. Так, він може покарати зло, відновити справедливість. Та чи буде він таким же щасливим в кінці, як тоді коли було все добре? Ні, бо рідні не воскреснуть.
Марта Грейс, Так, гіркий присмак буде, тим паче якщо герой увесь час буде повертатися до цієї трагедії його життя.
Я люблю відкриті фінали, хоч регулярно отримую за них на горіхи від читачів.
Мар'яна Доля, Ахах, я також їх полюбляю, але тоді б мене уже не було б серед живих))
А ще можна завершити історію неоднозначно ))) щоб читачі самі думали, кому як більше хочеться\подобається.
Д Норгар, Відкритий фінал? Гм, до відкритих фіналів також ставляться неоднозначно. Такий прийом використовують частіше, якщо планують другу/третю частину :)
Кого це ти вирішила вбити?!! Ні-ні, нікого не можна вбивати!! Хепі-енд!
Айя Нея, Ахахах, поки що нікого не вбила( ꈍᴗꈍ) я ж кажу — тільки думаю!)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати