Доброго вечора, дорогі читачі, сьогодні знову рубрика для потеревенити, і раз у нас початок року, то буде вона про початки)

Не можна судити книгу за одним початком, кажу собі я щоразу, починаючи читати щось нове (і намагаюся забувати цю фразу, починаючи писати щось нове). Мені траплялося безліч чудових книг, які не захопили з першої сторінки, але за кількасот сторінок безповоротно закохували у себе. Бувають такі книги – їх варто розсмакувати.

Але бувають і такі початки, через які, ну хоч вбий, а читати далі не можеш. Для мене це, наприклад, якщо книга починається з опису спальні/кабінету/широкого поля (це як мем з серії «як не варто робити», але хто ж ним не грішив на початка́х?))). Або ж коли на двох перших сторінках герой вміщує переказ усього свого попереднього життя. Або коли герой прокидається, дивиться у дзеркало, йде у ванну... «Стартуй відразу», - колись слушно порадили брати Капранови, коли прийшли в університеті на лекцію нашого курсу розповідати про письменство. За роки читання й писання переконалася, що починати дійсно потрібно з суті, а не ліричних відступів. Але й не з сумбуру. Бо навіщо взагалі далі читати про героя, про якого уже з першої глави знаєш все?

Як читачка, я ще маю свої примхи – не люблю, коли книга починається з «Я…» (але одна з моїх улюблених книг, «Дама в автомобілі в окулярах і з рушницею» Себастьяна Жапрізо, починається фразою «Я ніколи не бачила моря»))) І діалоги з першого речення не надто люблю (але тут винятків сила-силенна, особливо, коли фраза одразу в суть))

Тому, як авторка, всіляко уникаю такого. Переглянула оце свої початки і зрозуміла, що з восьми книг тут лише одна починається діалогом. Роман «Сто мільйонів зірок для тебе», який зараз виходить, наприклад, стартує з фрази «Вказівний палець тремтів». Та найцікавішим зі своїх початків вважаю фразу «Сильвія має звичку брехати раз у день» з книги «Благе діло гріх»… До речі, початок нової книги, за яку взялася, звучить так: «Коли у твоєї мачухи купа родичів, найчастішим проханням до тебе буде:…»

А взагалі, якщо чесно, я затіяла цей пост для того, щоб розповісти не про початки, а про кінцівки. Тому, що роман «Сто мільйонів зірок для тебе» вийшов на фінішну пряму – залишилося чотири глави, які вийдуть у наступні чотири дні. Тож у середу, 13 січня, можна чекати фіналу! Якщо ви досі відкладаєте читання, то саме зараз час почати, щоб фінішувати зі всіма)) Запрошую!  

п.с. А наскільки важливий для вас початок твору, дорогі читачі?) Як починаються ваші улюблені книги?)