Не могла пройти повз диво)

Різдвяні свята продовжуються. А чого найбільше хочеться у святковий період? Подарунків? Відпочинку? Чи, може, дива? Пропоную вашій увазі новинку від колеги. Історію, яка  точно не залишить вас байдужими!

Повір у диво

Автор: Ерін Кас

Жанр: Сучасний любовний роман

Анотація до книги:

Шкода, що не можна зазирнути у майбутнє й передивитися своє життя наперед. Відгородитися від неприємностей, уникнути розчарування, не закохатися… Сльози і дощ змішалися воєдино й не було краю болю, що розривав душу. Нікого навколо… Лише дощ, що вистукував тривожну весняну мелодію, і незнайомець… Хто ж знав, що він ще з’явиться у моєму житті? Подасть руку, залікує поранену душу та подарує те, про що найбільше мріяла. Диво!

Цитати:

Переходячи місток, нахиляюся та дивлюся на темну воду ставка. Навколо жодної душі, лише дощ барабанить по асфальту, вистукуючи тривожну весняну мелодію. Нахиляюся ще нижче, наче хочу поділитися своїм болем, вирвати його з серця й кинути на дно глибокої водойми. З тривогою й відчаєм вглядаюся, та бачу перед собою лише темноту.

— Ти що твориш, навіжена? — чую гучний крик біля себе. Мене хтось боляче хапає за руку й відтягує від поруччя. Й пікнути не встигаю, як наді мною нависає високий чоловік, перелякано на нього витріщаюся, не в змозі вимовити й слова. — Збожеволіла? — каже грубо й знов смикає за руку.

— Щ-що ви собі дозволяєте? Відпустіть, — починаю протестувати, бо він надто сильно стискає руку.

— Я зараз викличу тобі швидку, — гарчить на мене, та хватку послаблює. — Нехай забирають у божевільню, — кидає недбало й тягне з моста.

— Відпустіть негайно, — просипається мій голос.

— І ти побіжиш кидатися з моста? Перелякана, — обзиває мене, не зупиняючись.

— Та хто вам таке сказав?! — вигукую і з силою намагаюся висмикнути свою руку, попри біль.

— А що ти там робила? Рибу ловила? — знов хапає мене, притискаючи до себе й зазираючи у вічі.

Надворі темно, дощ й не думає зупинятися, навколо жодної душі. А я поряд з якимось божевільним.

*************

— Будеш сперечатися? — повертає голову й вперше дивиться прямо в очі. У нього гарне обличчя з правильними рисами. Не можу оцінити його вік, та точно за тридцять. Має вигляд впевненого у собі чоловіка.

— Навіть не думала. Це марно. У нас з вами зовсім різні поняття про почуття. Противагою вашим автомобілям та курортам є давно забуті поняття вірності, чесності та щирого кохання. Не за щось, а просто за те, що він поряд. Кохання не купиш ні за які гроші. Розумію, що люди зараз себе добровільно продають, але ні. Справжнє почуття не купити.