Привіт!

Шановні читачі, я до вас з цікавинкою! Хочу поділитися з вами новинкою від колеги, яка зацікавила з перших сторінок. Весела, своєрідна, легка “драконяча” історія, щоб чудово проводити час вечорами. Отже,

"Покохай мене по-драконячому"

Цитата:

Мій постфон вібрує. Ненька.

— Так, привіт, мам.

— Маріанно! Ви розлучилися?

— Щасливо й радісно.

— Але ж він такий чудовий чоловік. Я думала — ти передумаєш!

Я позираю у дзеркальце — Сьюзі дивиться у вікно.

— Мам, так буває. А ти не думала, що там могло бути рукоприкладство?

— Це пристрасть!

— Б’є — отже, б’є, — зараз же відгукуюся я.

Ловлю драконячий погляд. Очі в нього гарні — сині-сині. А обличчя чомусь здається знайомим. Де я його бачила?

— Ага, довела бідного до пияцтва. Він говорив, між іншим.

— П’є — отже, алкоголік, — продовжую я.

— Ми з батьком дуже незадоволені. Такий шлюб — і такий кінець.

— Згодна, кінець там так собі.

— Ну, такий хороший чоловік…

— Мамо, від нього Луїза втекла. А вона з ним, на секундочку, п’ять років ще до нашого шлюбу була.

— От бачиш. Ти зі своїм характером навіть його коханку довела!...