Анотація:

Чи вірите ви в життя після смерті? Реінкарнацію?
Якщо не кривити душею, то так, я вірю, що десь там, за межею життя існує ще щось. Ось тільки, як повірити, що ти реінкарнація загиблої принцеси, а навпроти стоїть ніхто інший, як її коханий, який стверджує, що чекав саме мене?
Мені хотілося сміятися і плакати одночасно. Адже, якщо я не помиляюся, то в легенді про цю принцесу йшлося про двох драконів: водяного і вогняного?

Уривок:

- Кіала!

Піднявши брови вгору, я розвернулась, дивлячись круглими від подиву очима на блондина, який розштовхував людей. Примару побачив чи що?

- Аманда, давай відійдемо, а то і нас зачепить. - Прийшовши до тями, я схопила зацікавлену сестру за руку, намагаючись відтягнути її подалі від неврівноваженого чоловіка.

- Мелісса, це ж дракон ... - з придихом відповіла вона, ледве не закоханими очима дивлячись на представника могутньої раси.

Чого гріха таїти, мені й самій було цікаво, драконів в нашому містечку ніколи не було, а вони славилися бездоганною красою, ось тільки бути затоптаною мені теж не хотілося, тому я тягла сестру далі. Якщо пощастить, може і побачимо його з більш безпечної відстані.

- Кіала! - Від несподіванки я ледь не підстрибнула, повільно повертаючись назад.

Біля нас стояв досить ставний блондин, з точеними, трохи різкими рисами обличчя, великими блакитними очима і пухкими губами. Він дивився на мене, не на секунду не відриваючи погляду, а варто було мені повністю розвернутися, як чоловік притягнув мене до себе в обійми, хрипко дихаючи мені в верхівку.

- Я чекав тебе…

Приємного читання!

З Любов’ю, Тетяна Барматті!