Новорічна романтика) Флешмоб ♥️

На Букнеті прокотилась хвиля нового флешмобу, до якого вирішила долучитись і я. Його суть - представити уривок із своєї книги, в якому описаний зимовий чи різдвяний момент.

Я люблю зимовий цикл свят. Мабуть, більше за інші. Бо тоді всюди, навіть в повітрі, відчувається особлива атмосфера. Колядки, вертеп, віншування, Свят-вечір, новорічна ялинка - все це уособлює вселенську радість від народження Спасителя. 

А я переповнююсь щастям від того, що проводжу свята в родинному колі. Люблю, коли вся сім'я збирається за святковим столом і ми колядуємо, фотографуємось біля ялинки (і це вже стало своєрідною традицією), ділимось враженнями та просто весело проводимо час. Цей затишок та спокій - для мене головне. І щоб там не сталось за цілий рік, на свята має бути мир - ніяких образ та непорозумінь.

Надворі немає снігу, і хтось каже, що та зима - геть несправжня, та це не може бути приводом для суму.

А щоб гарно підготуватись до свят та відчути цей теплий приємний настрій вже від сьогодні, пропоную вам уривочок із мого оповідання "Новорічна казка", яке я писала для марафону "Різдвяні спешали". На Букнет історію можна буде читати вже від завтра)))

"Але це ж Новий рік! Свято, на яке очікують мільйони, а я серед них... Стою тут посеред площі і сумно втикаю на галасливі юрби народу, що усміхнені та щасливі з пречудовим настроєм готуються відкрити нову сторінку свого життя. Це називається - не могла пройти повз зеленої стрункої пишної красуні, аромат хвойних гілок якої розносився на всю округу.

Тож хочеш чи не хочеш, воно все навіювало спогади про зимові свята. Єдине, чого бракувало зараз до повної атмосфери - білого іскристого снігу, який мав би вкривати зачерствілу груду землі, заколисуючи її у свій зимовий сон. Цьогоріч випало сніжинок немало десь після Михайла, а потім, на жаль, все розтануло та розвіялося, як зараз мої сподівання.

Думаю, хурделицю слід очікувати, як це буває завжди останніми роками, у лютому. А от морозець, який пощипував ніс та змушував колір обличчя робитись рожевим, був тут як тут, сподіваючись налякати присутніх своєю міццю. Та людям він не страшний, адже їм не до холоду.

Самотніх, здається, я тут не забачила, а от ті, що попривалювали гуртом та парами - сміялись, пританцьовували, виголошували тости, обіймались і по черзі робили селфі біля ялинки.

Я теж так хочу - абсолютно не задумуватись над тим, що буде завтра. Хоча, гадаю, абсурдно було б вважати, що одна ніч змінить твоє життя. Це ж просто ніч, а опівночі почнеться новий відлік часу, і що? Проблем у людей поменшає, чи вони надіються на те, що їх взагалі не буде?

Пригадую, як я любила в дитинстві під наглядом батьків прикрашати ялиночку, дбайливо куплену родичами на ринку. Тоді брала різнокольорові барвисті кульки та стрічки, і мугикаючи незрозумілу мелодію, чіпляла їх на трішечки колючі гілочки. Звісно, не обходилось без казусів, тобто щорічного випадкового биття прикрас, але з ким не буває? 

Маленькою я вірила у те новорічне диво, знала, що прийде Миколай і окрім подаруночків, принесе втіху, щастя та удачу в наш дім. Вірила й у передноворічне бажання, і старанно готувалась до цієї миті, виокремлюючи з купи дитячих мрій те, що мені справді буде необхідне у Новому році.

Саме тому тепер з теплотою та усмішкою згадую усі наші сімейні фотографії на свята минулих років, де на фотокартці було все ідеально. Зима, ялинка, новорічний стіл, я з батьками або Арсеном чи Танею... Знала, що завжди бажала собі щастя - особистого, сімейного та благополуччя в колективі, і оглядаючись назад, ловлю себе на думці - а може, те щастя, воно у мене вже є?"...

Дякую за запрошення Ярині Мартин)

❤️ HAPPY NEW YEAR!❤️

​​​