Коли я читала історичні романи, мені подобалося розглядати портрети історичних персонажів, які оживали на сторінках книг. Картини, портрети, статуї  – усе це служило ілюстраціями до прочитаного.

І мені захотілося зробити те ж саме для мого роману «Гальшка Острозька». А почати – з Беати Костелецької, матері головної героїні.

Отже, дозвольте мені представити вам вельможну пані Беату з Костелецьких, у першому шлюбі – Острозьку, у другому (вельми скандальному і невдалому) – Лаську.

Офіційно її батьком вважався Анджей Костелецький, королівський скарбничий. А матір’ю була Катаржина Тельничанка, коханка короля Польщі Сигізмунда І Старого. Казали, що насправді король і являється її батьком. Так чи інакше, Беаті знайшли заможного та шляхетного чоловіка, нащадка Рюриковичів. Їх вінчання відбулося водночас з весіллям законної королівсьської дочки, Ізабели, з королем Угорщини. Здавалося, ніби король скористався з весілля законної дочки, щоб і незаконну видати заміж з королівськми почестями.

З нагоди свят давався лицарський турнір, під час якого королевич Сигізмунд Август, майбутній король, бився верхи з князем Іллєю Острозьким. Результат того блискучого побоїща: королевич, звісно, переміг. Інакше й бути не могло! А Ілля Острозький був вибитий з сідла і отримав травми, через які помер за півроку, залишивши Беату вагітною. Ось така трагічна історія народження Гальшки (Єлизавети) Острозької.

А Беата Костелецька була, справді, вродливою. Залишився її портрет. Або – парсуна, тобто – «персона», як казали в ті часи. На парсуні надпис латиною: «Беата Костелецька, дружина Іллі, князя на Острозі».  

Про її вроду складали вірші.  

        О, Беато! Так багато вроди і чесноти!

Ти учтива і цнотлива, ніжна й співчутлива.

Гідний тебе і негідний, бачу і радію.

Хоч і сивий я, і зрілий – страстю шаленію. 

Такий вірш склав Анджей Кжицький, Познанський єпископ, вчений та письменник. А переклад – мій власний. Звісно, приблизний, полегшений та поетичний. Цей вірш я використала для того, щоб скласти пісню, яку в романі придворний співак співає в честь Беати.

Польською мовою той вірш звучить так:

                    O, Beato, tak bogato w rzadkie wdzięki zdobna,
                            Ty uczciwą i cnotliwą, mowa, czyny, twarz nadobna,
                            Godni ciebie i niegodni ciebie uwielbiają,
                             Posiwiali i dojrzali dla cię w szał wpadają.

Сподіваюся, мені вдалося передати головну ідею якомога ближче до оригіналу.

Лише через двадцять років після смерті Іллі Острозького Беата зважилася на другий шлюб. Начебто, переступивши поріг сорокаріччя, злякалася і намагалася вскочити в останній вагон. Обранником став хитрий авантюрник, пан Ольбрахт Ласький, молодший за княгиню на двадцять років. І скінчився той шлюб вельми сумно... Але про це я розповім іншим разом.

Кому цікаво – читайте роман «Гальшка Острозька».