Один мій бета-рідний-рідер, таки прочитав Хард-Тайм і сказав, що в нього кров пішла з очей від того чтива. Аргументація така, шо ця писанина разюче відрізняється від попередніх робіт молодого графомана, тобто мене. Справді серія Дивосвіту намагється бути епічною піснею в дарк-фенетезі з антиутопічним окрасом. Та автор повинен змінюватись, розвиватись, намагатись бути різним. Мистецтво має право бути гидким, воно може викликати блювотний поклик і все одно залишатись мистецтвом, нести в собі оту іскру праведного світла, що колись зняла нас з дерева)))

Сім футів, океан красивий, але ми не риби, розлука з сушею вганяє в дипресуху)))