Нарешті представляю свою улюблену новелу зі збірки "Безіменні історії" - "Я куплю тобі Нотр-Дам"!

Це історія про надію, віру, заборонені почуття і мрію родом з дитинства!

Цитати:

Я ревнував тебе до твоєї мрії, знаючи, що це найгірший різновид ревнощів.

 

Бо яка ото різниця – у тридцять чи у вісімдесят? Хіба з життям не можна як із робочою зміною на деяких прогресивних фірмах: раніше справився з роботою – раніше пішов відпочивати? Чого усе мусить бути організовано за одвічними законами всюдисущої бюрократії: з дев’ятої до шостої, з першого вереску до старечого маразму, хочеш роби роботу, хочеш у стелю плюй, головне – відсидіти/віджити своє?

 

"Я куплю тобі Нотр-Дам"