У моєму збірнику поповнення: "Куций" - оповідання для дітей до Дня Святого Миколая.

***

Микита дуже хотів собаку. Маленький пухнастий жмутик, що згодом виросте у великого пса, з яким можна буде гордовито гуляти по вулиці і ловити заздрісні погляди однокласників. А влітку вони підуть на річку і будуть плавати, Микита робитиме вигляд, що тоне, а вірний товариш рятуватиме хазяїна і вже на березі ставитиме лапи йому на плечі, намагаючись облизати лице. І зватимуть цього величного собаку Громом, Графом або ще якось солідно і звучно.

Хлопчик замріявся, задивившись за вікно. Сутінки лягали на землю, і вікна будинку навпроти мерехтіли святково і трохи по-особливому. Десь там, за фіранками жили собаки. Різні – пуделі, чау-чау, такси, вівчарки, фокстер’єри...

Тільки чомусь батьки ніяк не приставали на благання сина, доводячи, що від собаки тільки бруд і неприємності. Пропонували замінити собаку новим мобільним чи навіть власним комп’ютером. Не буде собаки в домі – і все тут!

Микита зітхнув і склав руки у молитві.

– Святий Миколаю, прошу тебе, подаруй мені собаку. А ж весь рік поводився чемно, вчився, робив домашні завдання, не лазив з хлопцями на дах і на завод. Зроби мені такий подарунок, і я доглядатиму за своїм собакою, піклуватимуся про нього. Будь ласка, святий Миколаю...

Хлопчик змовк і прислухався, ніби сподівався одразу отримати відповідь або зрозумілу відмову. Але за вікном й у квартирі було тихо, тільки десь далеко верескливо нявчав кіт.

Микита вимкнув світло, заліз під ковдру і майже одразу заснув. Снився йому малий пес із чорними очима-бусинами, який ганявся за власним куцим хвостом.

Читати далі