Дилогія в дусі містики: повернення Елі Покровської

Щоб не описувати довжезні передмови, повідомляю всім, хто чекав на продовження історії про Хелловінського привида:

Так, Еля Покровська повертається на "екрани" Букнету у новій книзі "Монстр Велесової ночі", перші розділи якої вийдуть уже завтра. Вирішила довго не тягнути і не чекати п'ятниці, на яку все було заплановано спочатку))) 

Одразу представляю анотацію та невеличкий уривок ♥️

"Ти все одно будеш моєю!" - протяжно проскавулів дух, перед тим, як розчинитись в повітрі. Я назавжди запам'ятала ту Велесову ніч, коли на мою вечірку приперся привид із потойбіччя, який добряче налякав мене і моїх гостей, ще й кривавий подарунок залишив...

Жахливе смердюче чудовисько...

Знаю, що саме я йому потрібна, та не можу тоді зрозуміти, чим завинила моя сестра. Та моє щастя, що не збираюсь коритись. Я не зрушу з місця, поки не дізнаюсь, що відбувається навколо. Але парадокс у тому, що в мене на все про все є лиш сім днів, якраз до мого повноліття...

Обкладинка ось така:

Теги: смерть та привиди; сильна героїня; розслідування.

* * *

- Пограти закортіло, Ельвіро? - раптом у вухах лунає такий ненависний замогильний голос. 

Я встигаю помітити сірувату тінь, що миготить десь зовсім поруч. Наче нізвідки, із згустку повітря формуються ширшаві руки з довгими пальцями та загостреними чорними кігтями. Мені стає важко дихати, такий живильний кисень ніби відмовляється наповнювати мої легені. В очах темніє, от-от готові з'явитись ті злощасні зірочки, та я виразно уловлюю його обриси...

- Відчепись! Не забирай його, прошу! - похитуючись всім тілом, одними посоловілими губами промовляю я. Адже вже знаю, що саме потрібно духу...

- Зі мною жарти кепські!..

Мою свідомість враз накриває оглушливий регіт усіх навколо. Я спостерігаю, як ці людиська із воістину сірою плоттю та майже виколеними очима схиляють голови перед тим, чого насправді немає. Вони, наче покірні ягнята, зголошуються залишити мене тут одну, і повільно відступають назад. Вони вже не люди, а якісь зомбі із страхітливих кінофільмів.

Та це не все, адже осточортілий дух таки забирає те, на що намірились його похітливі рученята. Враз із маленького тільця, яке похитнулось востаннє, кулею випорхнула голубувата прозора струйка, яка миттю розчинилась у сірому безформенному середовищі.

Усе марно. Я програла... Малий більше не рухається, його шкіра стала зовсім блідою, губи посиніли, із-під ребер не чутно більше стуку маленького невинного сердечка.

- Будь ти проклятий! Потвора! Породження глибин! Ненавиджу!!! - несамовито схлипую я, не помічаючи, що захлинаюсь власним плачем...

* * *

А, ледь не забула! Ще ж у мене є чудовий буктрейлер до цієї дилогії від колеги Анни-Марії Еріш:

Ну, а хто можливо, не в курсі, хто така Еля Покровська та яка пригода її спіткала в ніч Хелловіну, пропоную до читання першу книгу дилогії - "Привиди Хелловіну".

Що ж, на цю мить у мене все... Святкуймо з хорошим настроєм та захоплюючими книгами! ❄️♥️?

​​​​​