Соц. ролик "Мрія" що має надихнути Таню в розділі)

Привіт, хочу представити вашій увазі відео, яке показує Саша, починаючий сценарист, своїй підопічній Тані, "такій собі мільйонерці", щоб надихнути її. Сподіваюсь, це відео зможе надихнути не тільки її, а й можливо вас))) 

Але спочатку  прикріплю два уривки з розділу:

Я не хотіла мучитися....

— Оце моя улюблена робота, — він усміхнувся і я подивилася на екран.

Це був коротенький ролік з підписом «Мрія».

Спочатку було написано цитатку «Мрія — не відхід від дійсності, а засіб наблизитися до неї. Вільям Сомерсет Моем.».

На фоні була дівчина-блондинка в блакитному светрі. Вона сиділа на стільці спиною до камери.

Знаю, що часто кажуть щось типу «блакитна мрія»... Це тому в блакитному?

Крупний план обличчя, потім схрещених рук.

Вона мала зовсім неідеальну зовнішність, а кольори в відео були приглушені.

Третьою сценою показали руки іншої дівчини, брюнетки з курчавим волоссям, що трималася за свій кулон на шиї. А потім і її обличчя. Якесь не надто веселе.

І знов крупний план рук і пензлик в руці.

 

Пензлик.

Це мене навіть трохи шокувало. Чому саме пензлик?

В наступній сцені знов була та інша дівчина. Тепер вона сиділа за піаніно. Вона відкрила його кришку, повільно поставила ноти....

А потім фокус знов був на художниці, яка тепер вже сиділа за мольбертом. Вона так лагідно проводила руками по цьому мольберту, що я відчувала її любов до малювання... Я навіть подумала, що ця людина — не акторка, а справжня художниця...

А тепер в кадрі з’явилися худенькі ноги в пуантах.

Я зачаровано дивилася це відео... Навіть подих перехопило. Що ж буде далі? Чи зможуть вони... Хоч хтось з них? Чи насправді можливо... Злетіти?

***

Таня дивилася відео так зосереджено, так уважно... Я бачив щире здивування на її обличчі.

Коли почалася друга третина відео і всі дівчата — танцюристка, художниця і піаністка — почали більш активно тренуватися, а фоном піаністка грала активну життєстверджуючу композицію, я бачив, що в очах Тані з’явився вогник.

Коли створював цей ролік, де по суті танцюристка танцювала під музику піаністки, а художниця малювала ту саму позу, в якій була танцюристка.

Останній акт почався з чорно-білих кадрів. Спочатку обличчя піаністки. Потім пуанти танцюристки.

А потім її ноги і милиці поруч....

Далі художниця перед пустим аркушем. І все ще в чорно-білому. Вона торкалася пустого аркуша. Несміливо, дуже обережно. В її руках більше не було пензлика, а на очах були чорні окуляри.

Все тому що насправді ця дівчина була сліпа.

А піаністка поклала на піаніно слуховий апарат. Маленькі такі штучки, що в вухо вставляються.

Вона була глуха і тому не могла чути музику.

Далі йшов текст про те, що на землі проживає більше семи з половиною мільярдів людей і про те, що з них близько тридцяти відсотків живе з вадами. В Україні ж понад два з половиною мільйони таких людей, тобто десь кожен вісімнадцятий.

«Цінуйте свої можливості, бо є ті, хто лише мріють про них» — головний посил, який хотілося донести цим відео. Саме це і стало фінальним підписом...

Я знов мельком подивився на Таню і раптом зрозумів, що по її щоках скочуються сльози.

Все ж, вона дуже добра, хоч і намагається здаватися колючою і вередливою.

Я злегка сумно усміхнувся.

— Це... Це так... Сильно, не знаю, — тихо сказала вона, соромлячись своїх сльоз і витираючи їх долонькою. — Пробач, що розревілася...

— Не вибачайся. Я навпаки радий, що це відео викликало в тебе такі сильні емоції, — чесно сказав я.

— Але ж... Чорт, чому все так несправедливо? Так не має бути...

Я розумів її почуття. Сам колись був таким самим ідеалістом. Вважав, що все має бути не так, що світ неправильний і люди в ньому теж. Однак насправді проблема зовсім в іншому. Проблему кожен має шукати в собі. І якщо кожен вирішить проблему в собі, то тоді і лише тоді світ дійсно зміниться...

— Життя — штука несправедлива Тань. Це — норма, — таки відповів їй я. — Однак головний посил цього відео це...

— Знаю, — Таня перебила мене. — Треба цінувати можливості... У мене... У мене правда є все, що треба, — тихо додала дівчина.