Ідеальний сюжет: що спільного в музики із книгою?

Люблю закручені історії, які вважаю вдало розкриваються саме в трилері, або ж детективі.

Я заздрю іспанським сценаристам, які пишуть трилери. Якщо ви дивились фільми Невидимий гість, Під час грози або Бункер. Ви зрозумієте, про що  я. Таких закручених я ніколи не зустрічала.  

Сценаристи  беруть  банальний заїжджений сюжет. Але! Розвиватись він починає зовсім не по накатаному принципу ну, і звичайно,  це призводить до зовсім неочікуваного фіналу. Як  наприклад, у Бункері де в героя зникає кохана.  Таке ми вже чули. У героя-героїні хтось зникає: донька, брат, сват, чоловік.  Герой плаче, а потім починає шукати. Ми не знаємо куди зникла людина, і герой теж. Ми разом кумекаємо всю історію, куди ж вона (він) подівся?  І в кінці таки знаходимо живим  чи мертвим, і дізнаємось причину зникнення. Все ясно, як білий день. Але  тут бачимо герой плаче, але потім знаходить… нову кохану).  Все, наше очікування летить шкереберть. І головне, нам показують де вона, а герою ні. Знову не так. Інтрига тепер полягає не в тому де вона,  а в іншому.  Шокує і місце  де знаходиться зникла. Все геніальне просте. Сюжет наче б то і складний і простий водночас. А в кінці ми не розуміємо знайшов він її таки  чи ні? Ідеальний кінець, нетривіальної історії.

Також подобаються сюжети де  через тоненьку ниточку розкручується величезний клубок. Через маленьке розкривається щось глобальне. Чудово це зображено  у фільмі «Вбивці Фазана», із трилогії Містеріум. Вбивсто 20-річної давнини,справа закрита, вбивця покараний і вже відсидів. Батько просить детективів розібратись, що насправді сталось, бо не вірить що дійсно людина, яка відсиділа – вбивала. Детективи не хочуть братись за цю справу там все очевидно. Навіть тоді, коли батько кінчає життя самогубством, вони не сприймають серйозно його версію. Єдине, що в них викликає запитання, як вбивці вдалось отримати менший термін? І вони вирішують це перевірити. Така собі незначна деталька, на перший погляд зовсім не пов’язана із головною лінією –  розкриває ще більшу трагедію, і  цнічну змову.

Емоції  і лінія сюжету

Роман, фільм чи мелодія – це твір. Навіть музика має свій сюжет. Який ідеально вписується в рамки книги чи фільму.

 Займаючись музикою, я розбирала деякі мелодії із викладачем, неважливо Бах це, чи Ейнауді, чи ще якийсь неперевершений музичний твір. Їх мелодії побудовані по тому і одному ж принципу. І головне, ця музика викладає безліч емоцій.

Сама ловила себе на помилці, і часто буває у інших. Коли хочеш написати книгу, з`являється ідея ти нею починаєш, потім десь в середині випливає інша,  і фінал який закінчується третьою.

Яка кажуть «начали за здравие кончили за упокой». Виходить не гармонійно і грубо зшито. Хоча можливо, і цікаво, але кострубато.

Неважливо мелодія триває  20 хв. чи 5,  вона складається із маленького шматочка. Мотиву – що в нашому випадку ідея.

Цей шматочок може бути комбінацією зазвичай 3-ох акордів і окремих нот, які входять в такти. Із тактів складається весь твір, що в свою чергу ділиться на початок, середину і кінець.

Все як в книзі.  І що, найгеніальніше, кожен такт звучить по-різному, але завжди складається із одного і того ж мотиву. Кожен такт це варіація одного мотиву. Більше того якщо окремо  зіграти ці основні акорди, то вони гармонійно складуться у міні-мелодію. Це і є милозвучністю твору. Кожен так привносить щось своє, але не відходить від основного мотиву. Кожен такт ідеально поєднується із іншим. Кожен окремий акорд поєднується із іншим. Але візуально це сприймається цілісно.

Так само і в книзі . Якщо уявити що такти це розділи. А нашою ідеєю є наприклад, добро завжди перемагає зло. То в кожному розділі тема в конфлікті із контр темою. Кожен окремий розділ це боротьба добра і зла. Це може висвітлюватись в різних ситуаціях. Але завжди боротьба зла і добра.  А хто перемагає в ньому? Саме зараз підходимо до лінії сюжету.

 Лінія сюжету ніколи не повинна бути прямою. Не важливо іде вона спад чи піднімається вверх .  Лінія сюжету постійно повинна бути ломаною типу таке:  

Саме так як і в мелодії. Музика постійно міняє траєкторію емоцій, то загострення, то спад, то ніби завмирання на одній розслабленій. Наприклад раніше мелодію будували за таким принципом, щоб дати людям на балах трохи віддихатись від танцю. Мелодія йде дуже ритмічно, емоційно, спади то верх то в низ, потім розслаблення. Так само як в книгах і фільмах. Якщо сюжет буде динамічний постійно в напруженні. Читач чи глядач здуріє від емоцій, так що йому теж треба віддихатись.  Тому, потрібні деякі вставки для розслаблення, для того щоб осмислити уже подану інформацію. Але не перестаратись, щоб читач не заснув.  Бо така вставка  може призвести і до провисання сюжету.

У книзі, наприклад, в одному розділі перемагає зло, в іншому добро. Чергується то погано, то добре. І в кінці  битва най-най вирішальніша. Саме такі емоційні перепади, викликають бурю хвилювань і затягують читача у твір. В кінці перемає добро. І о  чудо, це ж підтвердження нашої ідеї. 

А які  сюжети творів сподобались вам найбільше?