Думки в голос

Що ж, нарешті я опублікував першу главу свого нового твору "Спокута". Далась вона мені не легко, особливо в емоційному плані. Річ у тім, що "Спокута", якоюсь мірою, буде сповіддю автора, що через неймовірну дурість втратив людину, яку, по-справжньому, кохав. В основний сюжет твору (який, до речі, теж з'явився лише завдяки цій вкрай паскудній події) я вирішив вплести власну історію нещасливого кохання... Чому? Я й сам не знаю, якщо чесно. Можливо, щоб нарешті підвести до логічного завершення всю цю історію, яка мене, без перебільшення, ледь не вбила й окреслити висновки, які я зміг винести з неї. От... Здається, те що я тут написав виглядає якось дивно, але це просто думки в голос?