Я знав про нього ще коли не любив читати. Я не любив читати до 21 року. Про письмо навіть не думав. Однак настав такий період у житті, що мені довелося спілкуватися з окремими людьми, які любили принизити інших своєю обізнаністю. Мене завжди цікавила історія, але в літературі я не плавав, тому дуже легко відчув себе безпорадним. Це найгірше відчуття. Чортове відчуття. Ти злишся за одну хвилину ганьби більше, ніж за рік проробленої даремно роботи. Захотілося все змінити, переламати оцю власну лінь, яка призводила до деградацію в окремо взятому суспільному полі інтересу. Захотів - поцікавився і випросив собі у подарунок книгу. Зайшли у книгарню, а там таке все якесь шароварне, нецікаве, примітивне, вузькопрофільне. Фу! Інтерес мало не зник.. тільки зародившись. Однак у кутку мені на очі потрапила книга Стівена Кінга "Талісман". Не одна з найпопулярніших у його арсеналі. Вона здалася мені якоюсь занадто дитячою, але хотілося познайомитися з автором ще... і, повернувшись з роботи на морі, я прикупив собі "Кладовище домашніх тварин" та "Куджо". Тоді психанув і прочитав "Сяйво". Мене зачепило, відірвало від берега та понесло. Я перечитав їх усі, тоді наткнувся на Лавкрафта, По, Гарріса. І захотілося написати щось своє - цікаве, з динамічним сюжетом та вестернізованими героями. Стівен Кінг зачепив мене сюжетами, в яких звичайні люди з повсякденними проблемами долають абсолютне зло. Мені захотілося, щоб українська література не відставала від цього напрямку, аби вона була не менш цікавою. Тому зараз пишу, а ще активно підтримую авторів у жанрах містики, хорору, трилеру та детективах. Нещодавно я врізався у міське фентезі, і застрягну там на пару місяців. Про що писатиму? Там не буде багато непотрібних емоцій та діалогів. Там буде справжній український дух, який не гидує творами Кінга та Лавкрафта, а вписується третім світом неподалік... Там буде звичайна людина, здатна боротися проти абсолютного зла... Приєднуйтеся, і монстрам доведеться відступити!
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЩо мені дійсно зайшло з творі Кінга ,так це Втеча з Шоушенка. На одному подиху можна сказати.
Я люблю цикл "Темна вежа", не знаю, скільки разів перечитувала.
Марина Вольновська, Відьмак гарний приклад темного фентезі, а я те люблю)) Як й влучну сатиру, самоіронію та дещицю цинізму, якими дуже влучно грає Сапковський, змішуючи зі справжніми, сильними почуттями героїв. Чого варте одне те, як він використав сюжети казок, про Білосніжку (Ренфрі) та Красуню й чудовисько (цей сюжет використають у другому сезоні). Гірко, але правдиво й від того віриш у те. Однозначно варто почитати, щоб не говорили про особисті якості пана Анджея, пише він неймовірно. Особливо цікаво, коли вже починаються повноцінні книги, спостерігати як розвиваються стосунки Геральта с Йен, Цірі, одне задоволення. Чи про те, як цинічна Йенніфер прикипіла та прийняла Цірі, як доньку. Що вона перетерпіла заради неї та Геральта, наскільки сильно розкрився її персонаж. Взагалі всі персонажі. Що пережили ці герої. Мені сподобався серіал, та це як з Темною Вежею, не зрівняти з книгами)) Я не поспішаю дочитувати третю книгу, хоч знаю, що в кінці, а все тому, що не хочу прощатися з героями та світом відьмака. А це чогось таки варто)) Маю три найулюбленіших письменника, що у свій час сильно зачепили та вплинули на мене, це Толкін, Кінг та Сапковський)) Однозначно спробуйте якось почитати))
Боротьба зі злом і перемога його - це, справді, дуже важливо у житті й творчості. Щиро бажаю Вам усіх гараздів, а також добрих розмислень і почуттів. ))
Анатолій Хільченко, Дякуя) Добро завжди мусить перемагати, оскільки зло несе лише саморуйнацію. Так є, і буде! Ну, в моїх творах точно...
...у Кінга крім його непересічних текстів завжди є дещо більше, наприклад у "Темній Башті" - є світ де всі вмерли від епідемії, а у оповіданні Night Surf (1969) поетично і надзвичайно реалістично описано, як група молоді востаннє їде до моря у світі, який вимирає від грипу...
А його повість "Туман" - де автор вмістив безвідповідальні досліди вчених, псевдопророків та релігійних фанатиків, а головне, показав реальну кількість безграмотної темряви, яка у наших душах безкінечна... Ми ні до чого не придатні - бо все хороше у нас різне, а все погане - однакове...
Джордж Лонглі (George Longly), О, Лангольєри це дуже крута річ. Вони мені зайшли з першого разу. До речі, згідно зомбі також погоджуюся. Мені автори, які пишуть про це зовсім не заходять. Якось нецікаво. Кінгівська "Зона покриття" трішки їх удосконалила, створивши колективний розум, тому було цікаво дожити до останньої сторінки... Однак мені ота річ про здатність читання думок здалася надміру... ніби автор перейшов межу і перевершив супер власнивості нових істот. Фільм взагалі здався нецікавим... Однак ідея з дзвінком здалася актуальною, як на сьогодення...
Дуже цікаве у вас виходить фентезі, дійсно таких творів нашій українській літературі бракує.
Тарас Мельник, Це точно!
Дякую, що поділилися! Мені Кінг не відразу зайшов, довго я до нього примірявся. А тоді як понесло, і за рік прочитав штук 15 романів та 30 оповідань. Дуже плодовитий дядько, аж заздрісно. І так, підтримую вас у бажанні створити щось подібне в українській літературі!
vitaly.dulenko, Яскравий випадок того, що писати багато не завжди погано. Інколи це подарувати світу десятки оригінальних сюжетів...
У Кінга я люблю лиш "Зелену милю". Вона з арсеналу моїх улюблених книг взагалі. І чекаю на новинку в українському дусі)))
Інна Камікадз, "Втечу з Шоушенку" краще читати. Фільм дещо спрощено передає цю безсумнівно круту історію!
Люблю фентезі, буду чекати!
Alenka Fedorenko, Дякую! Мені приємна Ваша увага!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати