Добрий день, мої любі)

Поки я трохи відпочиваю від написання книг та займаюся усілякими творчими штуками, які давно вам обіцяла) Наприклад, перероблюю деякі обкладинки) Зустрічайте оновлені для дилогії "Відчайдушні"! Як вам? Яка більше подобається?) 

Перша частина

Друга частина

Шматочок з історії:

***

— Слухняна дівчинко, то ти вийдеш за мене заміж? — усміхаюся я, цілуючи її порожевілу щоку.

Вона на мить завмирає, а потім розвертається із широко відкритими очима. Мені доводиться відпустити її.

— У тебе все так просто… — тихо промовляє вона.

— А в тебе ні? Що тебе стримує? — я справді хочу знати. Якщо є проблема, то я вирішу її.

— Замало часу минуло… зараз я в рожевих окулярах поруч із тобою, мій мозок туманиться від спокуси… і всього такого… А я хочу бути розсудливою, — збентежено пояснює вона. Беру її обличчя в долоні.

— Маленька, не хвилюйся. У наших стосунках розсудливим буду я, уже все прораховано… — можливо, не варто було цього казати. Але слово не горобець…

— І що саме ти прорахував? — хмурить погляд дівчина.

— Свою перемогу, — доводиться викручуватися.

— Не дочекаєшся… — як завжди бунтує Лідія.

— То стань моєю дружиною й доведи, що шотландці ніколи не будуть переможеними англійцями, — хитро пропоную я.

— Карлосе, ну ти просто майстер викручувати все так, як тобі потрібно, — закочує очі вишенька, а потім у її очах починається справжнісінький шторм… — Карлосе, ти мене занадто сильно хвилюєш… у всіх сенсах… з тобою я втрачаю адекватність, з тобою стаю хтивою, божевільною, спокушеною демоном... Мене обурює твій контроль і твоя владність… але вони ж і розтікаються моїми венами…

— Як гарно сказано, вишенько, мені подобається, — щиро усміхаюся я, бо це те, що я хотів почути. Я хотів знати, що вона не може опиратися...

***

ЗНИЖКА НА КНИГУ "ПОРОЧНИЙ ПОСТРІЛ"

Завтра (п'ятниця, 20.11)! - 20%! Один день!