Скарби, котрі я знайшла на Букнет)) №4

Давненько я не з’являлася зі своїми рекомендаціями, але це не означає, що нічого не читала за увесь цей час. Звісно хотілося б, аби прочитаного було в рази більше, але-але-але)

То ж не відкладаючи починаю ділитися враженнями від нових книжечок у моїй букнетівській бібліотеці. Як і в попередніх блогах, сьогоднішня добірка вийшла різноманітною, різножанровою та дуже вже колоритною, а ще стала на одну книжечку більшою.

Отож почнемо.

Перша історія, про котру розповідаю сьогодні, сповнена чар, але вони, як виявиться, зовсім не допоможуть своїм героям) Мову веду зараз про «Чари не допоможуть» Ірини Ярошенко та Лії Щеглової.

(тут у нас картинка)

Чари не допоможуть — це вибуховий коктейль із гумору та магії, котрий подають у холодних хайболах, але сам він, ну, дуже гарячий. Це незабутні персонажі, котрі уява малює так чітко та так яскраво, що не полюбити їх просто не можливо. А забути й тим паче. Це карколомні пригоди, від котрих захоплює подих, бо здається, ти десь там, у самій гущі подій. Це такі діалоги, від котрих течуть сльози сміху і котрі хочеться розбирати на цитати(я парочку маю точно).

Якщо до душі колоритні пірати та вередливі відьми з кішками-компаньйонами, якщо смакуєте гумор з перчинкою, якщо обожнюєте варити зілля та мрієте подорожувати у часі та просторі — ця книга саме для вас.

Друга історія не менш захоплива, ба, навіть містична, а ще просякнута духом наших Карпат. Це я про «Байкери» Максима Власвіта.

(тут у нас картинка)

Байкери — це ще та оповідка на ніч для неслухняних діток) Це справжнісінькі лицарі доріг, котрі не просто розсікають темряву ночі, а ще й підробляють супергероями. Це мольфарські дива, оповиті моторошними таємницями. Це ціла торба нечисті, що чинить безчинства доти, доки не зблисне над головою лезо чарівного топірця.

Якщо полюбляєте нічні прогулянки по карпатським лісам, якщо музикою вам ллється звук двигуна круїзера, якщо захоплює потойбіччя та його мешканці — вам точно сюди.

Третя історія теж оповита містикою, а ще міфологією — нашою, слов’янською, але вона ніжна й романтична. Я зараз про «Названа донька чугайстера» Анни Дейни.

(тут у нас картинка)

Названа донька чугайстера — це ніжність та сум у кожному реченні. Це палітра з міфічності, неймовірно красивої природи, романтичної історії кохання та усвідомлення того, що ніщо не вічне на цій землі. Це радість та щастя, відчай та гіркота, печаль та біль, сплетені у неймовірно красиву, хоч і коротеньку, казку.

Якщо цінуєте легенди про сиву давнину, якщо не оминаєте героїв слов’янської міфології, якщо вірите в те, що рідними стають не лише по крові — ця книга однозначно для вас.

Ще одна добірка у моєму блозі. Такі різні, такі незвичні книги, але кожна особлива, кожна неймовірна й дуже цікава. Зазирніть і я впевнена, що не пошкодуєте.

Читайте, бо воно того варте!

Всім дякую за увагу та бажаю багато гарних книжечок))