Анонс 3-ї глави, Nanowrimo і найкращий коментар

Друзі, вітаю з минулим учора святом!

Для початку, хоху анонсувати третю главу моєї книжки "Дві сестри та Принц", яку буде опубліковано сьогодні протягом дня, коли я її вичитаю і зроблю для неї гарні світлини.

Глава, маю надію, буде вам цікавою. З неї ви дізнаєтесь про те, хто з сестер Барклі танцюватиме із принцем Еліотом на балу, і до чого це призведе.

Тож запрошую вас почитати попередні частини до оновлення:

Останнім часом я стараюся у блогах писати про вже опубліковані частини, але сьогодні чомусь закортіло написати анонс. 

Оновлення книжки наразі будуть досить частими, приблизно одна глава на тиждень - бо вичитка. Також писати щодня допомагає цьогорічний NaNoWriMo. Сенс його у тому, аби писати кожного дня й щоразу вимірювати обсяг написаного у словах. Наразі маю такий прогрес:

Це досить не багато слів за минулі десять днів, однак з моїм графіком - це вже добрий такий прогрес. Цей марафон мотивує і допомагає мені відновитися, адже рік після пологів майже не писала. Із дитиною на руках просто або немає можливості писати, або коли вона з'являється - вже на те не вистачає сил. Ох, я стільки разів буквально "вирубалась" під час написання, лише якимось дивом не вронюючи при цьому телефон на малюка.))

Важко це - залишатись собою, коли маленькому потрібно стільки уваги. І коли весь світ навкруги постійно тисне своїми застарілими "скрєпами", бо "ти ж мать, маєш повністю присвятити себе дитині". Я вважаю це жахливою позицією. В кожної дитини має бути щаслива мама, що розвивається і йде поряд із дитиною, разом із нею долаючи усі перепони. Жертвуючи ж собою - жінка лише залишиться десь позаду, бо ця самопожертва, яку так полюбляють виспівувати у віршах і піснях - це вже як мінімум протиставлення прогресу. Тому мама має розвиватися сама, аби мати чому вчити свою дитину. Звісно, вона має це робити так, аби не шкодити здоров'ю і розвитку маляти. Тільки так. Не шкодити і йти вперед. 

Але я сильно відхилилась від теми, тож прошу вибачення. І вдячна тим, хто дочитав аж до цього місця.)

Чекаю на ваші коментарі та критику. Якщо якась частина текста здалася вам не цікавою - також пишіть про це, розповідаєте, чому так на вашу думку. Це дуже допоможе мені покращити якість текста.

А, і ось нарешті коментар, який я отримала на своїй сторінці у фб і вважаю найкращим до моєї книжки "Дві сестри та Принц":

Alexandra Kalinovska: Дивлюсь оце з цинізмом патологоанатома і, розтинаючи текст, гадаю, куди автор поведе історію далі.
- Одруження + одужання – бе-е, незатьмарений хепі-енд просто знецінює все, що герої пережили. Ополоник дьогтю наприкінці ніколи зайвим не буває.
- Одруження + смерть від хвороби – краще, але жертовний агнець надто передбачуваний.
- Смерть старшої сестри vs одужання + одруження молодшої – це було б нетривіально.
- Взагалі жодного одруження між заглавними героями, чиста дружба – такому варіанту поаплодую. Починається як типова варіація на тему Попелюшки, далі завертає геть на несподівану стежку – це одразу піднесе твір на сходинку вище йому подібних, які поза межами одруження/постілі взагалі сюжетних ходів не бачать.
- Варіант, що не вкладається в попередні схеми – поаплодую стоячи.
І коротко про типове: пунктуація.

Чому він найкращий - бо на сьогоднішній день він найбільш розгорнутий і цікавий для мене, як для автора. Я люблю, коли пишуть багато та по суті. Ціную, коли дають слушні поради по тексту і чудове підгрунтя для подумати. 

Дякую тим, хто дочитав до кінця. 

Піду вичитувати третю главу, поки малючок спить.

Гарного дня і смачної кави!