Флешмоб "Дай лапу, друже!"

          Щось давненько в нас не було флешмобів, тож я взяв на себе сміливість започаткувати новий, сподіваюся вам сподобається.

        Суть флешмобу  "Дай лапу, друже!" досить проста : потрібно розповісти про свого домашнього улюбленця, пернатого, пухнастого, лускатого, не має значення, Якусь цікаву історію, фото, все що захочете. А якщо у вас нема домашніх тварин нічого страшного, можна розказати про ту тваринку яку ви мпієте, навіть якщо це рожевий єдиноріг ( от цікаво було б почитати про таке)) )

        Тож я розпочну:

Живу я в приватному будинку, тож вдома в мене цілий зоопарк: чотири собаки, два коти, морська свинка, папуга. Та розкажу я вам про двох своїх бешкетників, що розважають мене, підіймають настрій, нестерпно бісять, та віл цього я їх тільки більше люблю ( хоча інколи і виникає бажання прибити).

Знайомтесь це Перся, чому так, бо раніше вона була Персиком, поки не стало зрозуміло що це дівчинка, в якої дещо так і не виросте)) Взагалі в неї цікава історія, її мама-кицька належала моєму сусідові, але постійно тусувалася в мене і в іншого сусіда, в результаті в того іншого сусіда народила кошенят, і ми взяли собі Персю, найгарнішу з усього виводка. Знати б тоді що це буде за мале шило)) Найвища шафа, штори, карнизи, вона там ( а як лізе по бетонних стінах то капець, неначе вони дерев'яні). Постійно крутиться під ногами, всюди залазить, ( так її одного разу мало диваном не придавили, коли пересували, а іншого разу Мама взагалі на неї стала, та все обійшлося). А ще її улюблена гра сховатися за шторою, і як хтось проходить повз вистрибувати, напасти і швидко змитися. Мало не забув, очі в Персі в темряві світяться червоним, ото уявляєте таке спросоння побачити)) А ще вона обожнює сирі помідори, і свіжий хліб, навіть від ковбаси відмовиться заради них.

А другим моїм домашнім улюбленцем буде папуга Фєдя)

      Якщо зовсім чесно то Фєдя папугай моєї сестри, і купила вона його бо почула як він в магазині казав "Купи мене!", що дивно, бо за пять років він так і не навчися нормально жодне слово вимовляти. Хіба наші з сестрою імена, і ті розтягює так що тільки прислухавшись можна зрозуміти що він каже.

     Колись Фєдя уявляв себе орлом, і намагався схопити і підняти морську свинку, потім довго дувся що вона така жирна, і він ніяк не може злетіти з нею. Тепер він вважає себе собакою, і як тільки хтось з домашніх вертається з роботи, його крики чути аж до дороги (колись в мене пес був, який так попереджав про прихід батьків, ще хвилин за п'ять до їх повернення). При чому він не простий пес а скажений, пальця до крові прокусить, якщо сунути в клітку, і гладити себе не позволяє. Максимум що можна отримати це якщо Фєдя сам сяде на голову, чи коліно. Ще він дуже цікавий, якщо я сиджу і щось роблю (пишу, малюю, чи складаю оригамі) а Федя в цей час літає по кімнаті, то він одразу підсідає ближче і уважно стежить що ж то я роблю. В такі моменти може підійти настільки близько, що сам зачіпає дзьобом за руку. Та всеодно не дозволяє себе гладити, надто гордий. І має дурну звичку падати вночі зі свого сідала і кричати на всю кінмату як недорізаний)) Ще пам'ятаю як ми його одного разу випустили з клітки, то Федя на радощах не вписався в поворот і прилип до липкої стрічки для мух. Ох і намучились ми тоді, поки зняли це чудо, і віддерли липку стрічку, в результаті в мене всі рки покусані до крові і в Феді мінус кілька пірїн, і стрес на цілий тиждень.

     Ну от і все, писати про своїх маленьких друзів я можу ще довго, та знаю по собі, що великі простирадла ніхто не читає, тож додам на останок ще кілька фотографій своїх пухнастих друзів))

А флешмоб передаю : Міла Костриця, Мар'яна Доля,  Анна Пахомова, Холод Влада і з нетерпінням чекаю на цікаві історії від вас дівчата)