Нарешті добралась до опису другої частини вподобань.

"Прокляття Базурте" від Стю Слейтерус сподобалось неквапливою розповіддю, помірним гумором (егеж злітаючий рушник таки був кумедним, як і пригода з лебедем) і відстутністю зайвих елементів. Бідній героцигині  я під кінець співчувала та була не проти того, щоб вона продовжувала свої покрання))

Мигаль Мартин і "Царські сережки" зайшли гарною мовою, та незвичністю епохи. Важкі часи. Розстріляна  і зморена голодом Україна. Реалістичні описи, і щемливе відчуття по прочитанню твору. Не стількі містика, скільки гола правда. Історія зечепила ще  і тим, що моя прабабуся теж переховувала євреїв, тож дуже шкодую, що твір не потрапив до трійки переможців. Як на мене він того вартий.

Лена Муррр "Вибір смарагдової сови" теж вельми цікава історія, не повязана з кривавими ритуалами і жертвами. Містика тут якраз була присутня, загадки і цікавинки. Колоритний кіт, кохання і відьми - саме те щоб розважитись і трішки замислитись.

Галицька Пані "Кольє родини Вольських" - шикарний детектив. Все як по нотах. І містична прикраса, загадка якої ввідкриється  в кінці, і вбиства яким знайдеться логічне пояснення. Дратувало тільки одне - відстуність поділу твору на розділи. Я вже пислаа що мені так некомфортно читати.

Лоріен Владислава "Вмираючи щоночі" написала історю не прикраси, а роду і сімейного прокляття. Проте історія все одно цікава, жива, та з гарною кінцівкою.

Iryna принесла нам "Сережки зі смарагдами". Історія потішила проникливістю та душевністю. І прокляття не прокляття, І прикраса містична. А ще така атмосферність і яскравість - неначе фільм передивилась. Дуже шкодувала Тоню. Але зрештою вона знайшла своє щастя, хоча б на старість. І  я розчулилась - така вже натура, навіть хепі-енди викликають сльозу.

За цим все. Дякую всім авторам, хто писав і приймав участь.