Казка - брехня, та у ній є натяк.
Якось давно в одному королівстві жили собі лісники. Вони дуже любили ліс, і навіть багато з них і не був офіційно прийнятим на роботу, та все ж працював безоплатно, підсаджуючи молоді деревця, досліджуючи нові чудернацькі рослини та створюючи зелені насадження неймовірної краси. Вже звикли вони, що майже ніхто й не помічав їхньої роботи. Лише деякі жителі, хто цінував справжню красу, могли подякувати та іноді й подарунок подарувати чи в газеті написати відгук про роботу лісників.
А вся біда була в тому, що земля у королівстві була негожа - воно розташовувалося в низині, і тому багато ділянок було затоплено. Вода, стікаючи з пагорбів, утворювала урвища, залиті брудною затхлою водою. Домовилися між собою лісники якось зарадити цій біді. Дні й ночі працювали вони не покладаючи рук.
І був у цій країні ще й цар зі своїми радниками. Дивилися вони на роботу лісників, дивилися, спостерігали уважно. Аж раптом стали приходити до них будівельники, пропонувати вигідні угоди. Будівельники хотіли, аби цар виділив їм величезні площі для побудови парків розваг, атракціонів, готелів та салонів краси. Навіть пропозиції створити вулицю "червоних ліхтарів" були. Вони пояснювали:
- Уявіть. Зараз ви віддасте нам землю безкоштовно. Ми забудуємо її, привабимо людей. Їм же багацько не треба - лиш розважитись! Усе це принесе вам неймовірний прибуток просто на рівному місці! Нічого й робити не треба - і казна повна!
Почухав цар голову, подумав недовго, і каже:
- Дійсно, нащо мені ота земля? Оті лісники все садять та й садять, пройти скоро не буде де! Зрубать усі дерева і збудувати розважальні центри!
Так і сталося. Лісникам заборонили саджати дерева і вони мусили їхати до їншої країни шукати роботи. Будівельники понабудовували нашвидкуруч будівлі. Стали туди ходити люди, розважатися. Цар задоволений - гроші так і течуть рікою!
Та ось настала осінь. Пішли рясні дощі. І ті будинки, що зведені були нещодавно, стало підтоплювати. Вони потроху руйнувалися, втрачали привабливість. Але люди того не помічали. Адже головне для них було те, що є місце, де можна розважитись.
Ті, хто любив ліс, хто цінував і поважав роботу лісників, не змогли жити у тому болоті, на яке перетворилася цілісінька країна. Їм також довелося полишити свої домівки.
Сумно і порожньо стало на вулицях. Вода чвакала під ногами, країна перетворювалася суцільне болото із затхлою та брудною водою. І хоч як голосно лунала музика у клубах, хоч як весело не сміялися люди, та ніщо не могло повернути колишню красу і славу королівства.
Більше неможливо було пройти вулицями, не затикнувши носа. більше не можна було удавати, що все добре. А тому з кожним роком жителів ставало все менше, і гостей також. За кілька років усі будинки поглинуло смердюче болото разом із царем, який навіть до заморських країн втекти не зміг - бо його інші царі не пустили, бо він власну країну занедбав.
21 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти...глянули лісники на царя і сумно їм стало.
Пішли вони у фейсбук-корчму, а може то був телеграм-бар, а може ...ну не важливо.
А там вже сидять дорожники, яких на бусурманів поміняли, енергетики та гірники, яких продали шаху Ахмету. Гірку думу думають селяни, земля яких вже у аренді ,а завтра буде продана кращим геноцидам народу.
Навіть душі віртуальні до них приєднались - інженерів, лікарів, заробчан усіх гатунків, які в країні Золотого Тільця та по єРопах порозбігались...
І почали вони думати. І придумали. Пора валити. Швидко і далеко.
У Америку вже валили, не надовго вистарчило - пора валити нафіг із матінки-Землі.
Довго чи коротко, але зліпили вони з Ілоном ракети і майнули на Марс - яблуні вирощувати...
І все у них вийшло. Не Марс - а благодать божа. Кисню, води, яблук - до фіга завались.
Але одного дня вони вибрали ЦАРЯ...
P.S. Перша книга Царств, Глава 8
І сказав Господь до Самуїла: Послухай голосу того народу щодо всього, що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними
Джордж Лонглі (George Longly), це точно)
Казочка досить прикольна, але я не по казкам, а по реалу, тому…
Лісники - нижча ланка у ієрархії лісогосподарства. Лісники не садять ліс - вони його ОХОРОНЯЮТЬ, для того їм навіть видають мисливську зброю. У них є певні обов’язки, але це точно не садіння дерев. Так само як не садить їх ні майстер лісу, ні лісничий… це робота ЛІСОВО́ДІВ.
“Негожа земля”... Буває, чорнозем не у всіх, але маю сказати, що на таких “негожих” грунтах хорошому лісу вирости досить складно, тому дивно, що “лісники” щось садили… і "щось" виросло… але головна інтрига - У ЧИЇЙ ВЛАСНОСТІ ЗЕМЛЯ? А земля… у ПРИВАТНІЙ власності. І власник може розпоряджатися своїм майном так, як сам того бажає))) Тому, що б там собі “лісники” чи “жителі” не думали, а їм дозволили жити на чужій приватній власності…)) Для чого? Не знаю…
Будівельники побудували швидкоруч… сертифікати компаній і договори не дивилася, але, можливо, будівлі і мали бути тимчасовими? Щоб потім там зробити щось інше?
І марно ви так ображаєте болота - вони утворюють дуже цінний ТОРФ... і на болоті дуже натхнено "квакають" жабки))
… казки, то не моє… тому ОТАК )))
Лана Вернік, так так, ви повністю праві)
Яка класна чудова казка. І лишились в тому болоті жити одні кікімори.
Максим Власвіт, Самокритика хороша справа;)))
Неймовірно! Кожне речення переповнене змістом. Дякую!
Ніна Коваль, Дуже рада, що сподобалося!
Це шедевр! Аплодую стоячи! Ця казка-притча з тих, що колись стають народною творчістю.
Максим Власвіт, От коли я пробувала запустити флешмоб "Несподіваний досвід", то намагалася саме такі речі пояснити. Коли твір виростає з пережитого нами, і той досвід та емоції є перекодованими (не обов*язково прямо переказувати пережите нами чи пережите завдяки емпатії), а не просто щось вигадується, то це зовсім інше. У такого твору зовсім інша глибина та енергетика, він наповнений сенсами, багатогранний і поліфонічний.
Просто аплодую стоячи!) Краще про це й не скажеш!) З одного боку, цар робив так, як було йому найвигідніше - і скарбниці повні, і люди хліба й видовищ мають. А що ще треба для повного щастя? Правильно. Не забувати про ліс, адже він дає такий необхідний ковток свіжого повітря. Врешті решт, для благополуччя країни царю потрібні і такі будівельники з розважаючими намірами, і такі свідомі й відповідальні лісники, навіть якщо зараз їх ніхто не цінує. Цінність приходить згодом. Дякую за казку;)
Kate Mag, Дякую за те, що поділилися враженнями. Так, баланс дуже важливий.
Гарна історія, повчальна... Але дуже шкода, що люди таки знищили природу і не тільки...
Moonraise Darkness, Дякую)
Я аж сльозу пустила... Так а куди лісники пішли? Бо я вже тиждень на валізах.
Леся Найденко, Ой пішли шукати собі файного місця, але поки тиняються, як неприкаянні: то там берізку посадять, то дуб, то ясен чи клен, та й далі собі йдуть, шукаючи.
Йой, яка файна казка!)) З дитинства дерева люблю, гарні такі, просто надзвичайно. Дивишся як вітер листям грається й прямо уява вирує, різні картинки малює. У лісі куди приємніше погуляти, свіжим повітрям дихати, ніж коли під ногами чвакає брудна вода, б-р-р. Дякую ;)
Вісенна, Будемо сподіватися на краще
Така проста казка з такою мораллю... простими словами описується недбале ставлення до природи наших правителів. І хоча люди все ж розуміють, що вирубувати ліси, спуштошувати поля, водойми - це прибутково для бізнесу, проте з такими темпами планета більше не зможе задовольнити їх потреби у простих речах. Такий як: поїсти природню їжу, без добавок і хімії; випити чистої, прозорої води; насолодитися вранішньою прохолодою і вечірнім запахом лісу( так прикро розуміти, що наша планета потроху втрачає свою життєдайну силу(
Ірина Ярошенко, ага)
Іро, а ви цей блог у групі фейсбучній авторів і читачів рекламували?)) Я б з вашого дозволу дала там посилання на нього, якщо ні)) Або дайте самі)) Це просто реально потрібно прочитати кожному
Актуально і сумно. Дякую за казочку. Сподіватимемося, що у нашому випадку все ж таки буде хороший кінець.
Ліна Алекс, Дякую за підтримку!
Тільки в заморських країнах деяких +— те ж саме... =(( Хоча реально, який крутий ліс міг би бути
Холод Влада, Так, на жаль, недалекоглядність часто знищує те, що було вдалим
Ірка - шикарний експромт! Дякую!
Та дійсно неприємно.
Лія Щеглова, Дякую, чогось так мене надихнули останні події, от і виплеснулося в такій формі.
Сумно... дуже-дуже сумно.
Ярина Мартин, Так(
Якби ж то була брехня... щира правда.
Марина Гайдар, Так, на жаль(і
Гарна казочка. І мораль є))
Мар'яна Доля, Дякую, ех, якби ж то усі то розуміли!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати