Сюрприз до Хеловіну і не тільки))

Друзі, я вирішила, беручи приклад із успішних авторів нашого сайту, трохи уваги приділяти рекламі й своїх власних творів. Тож поруч із рубрикою рекомендацій "Що почитати" час від часу викладатиму цитати із своїх книг. Можливо, когось вони зацікавлять - я буду дуже рада))

Отже, сьогодні пропоную зазирнути до нового розділу містично-фантастичного оповідання  "Вікно навпроти"!

***

"Отже, хто я — дружина, донька, мати, за професією — колишній вчитель, а нині, як модно казати, “фрилансер”. Де знаходжуся? Та наче в минулому, от тільки яким вітром мене сюди занесло? Чому саме на три десятиліття тому, і як мені з цієї халепи викрутитися? Втім, здається, на тому тренінгу заборонялося відповідати питаннями на запитання… Що роблю? Стою і лупаю очима, а в руках у мене — дурнувата свічка у вигляді Діда Мороза. Для чого я тут? Гадки не маю! Може, якщо слідувати логіці фантастичних фільмів я маю передати комусь важливу інформацію або навіть урятувати життя? Хоча щось я дуже сумніваюся, що мені вдасться стати супергеройкою. Радше, я встигну з властивою мені здатністю притягувати до себе найрізноманітніші неприємності, і тут якихось справ натворити. А раптом я якось неминуче зміню при цьому власне майбутнє? Так, Ірино, краще стій собі мовчечки і нічого руками не чіпай…

А може, мені це все тільки сниться? Я обережно вщипнула себе за долоню, рука одразу заболіла. Отже, на сон не схоже. Хоча і для реальності все було занадто заплутано. Як мені тепер повернутися назад, у свій час? Єдина розумна думка була — це вирушити назад до господині тієї дивної квартири, вручити їй свічку та попросити поради щодо виходу з цієї “кротовини”, чи як воно там по-розумному називається?

Але, поки я міркувала над вирішенням проблеми, мої ноги потихеньку зрушили з місця і понесли мене добре знайомим маршрутом ( ну так, я ж ходила по ньому десять років — зі школи додому, до того будинку, в якому жила колись із батьками). Він був зовсім поруч — лише пройти кроків сто вниз по вулиці, звернути праворуч, потім ще кроків п’ятдесят — і я на місці. Дивно, що досі так чудово пам’ятаю усі ці подробиці, на кшталт кількості кроків. Це вже, видно, не так пам’ять розуму, як пам’ять тіла, щось таке, що глибоко входить у нашу підсвідомість і залишається у ній назавжди…

“Я тільки швиденько погляну на наш дворик — і тут же повернусь”,— заспокоїла я свою совість і пішла повільніше, щоб повністю насолодитися цим відчуттям дитячої захищеності і безпосередньості, яке раптом затопило мене з ніг до голови.

Захотілося посміхатися просто до себе; зупинятися перед кожним деревом чи кущем і порівнювати, якими вони були раніше, і якими стануть згодом; читати оголошення на стовпах і уявляти, хто їх писав; дивитися на людей, які так само повільно прямували вулицею, нікуди не поспішаючи, не виясняючи якісь справи по телефону, не туплячись у планшет, а дивлячись на позолочені осінню дерева та вечірнє небо, на котрому вже починали з’являтися перші зорі...

Так само одне за одним засвічувалися вікна у будинках, що виходили фасадами на вулицю. Звідкілясь через відчинену кватирку долинав апетитний запах свіжоприготованих котлет; з іншого вікна чулося тихе, монотонне бурмотіння радіо. Десь галасували і сміялися діти. Мені раптом страшенно захотілося не повертатися у сьогодення, а залишитися тут, в минулому.

Хоча, якщо подумати тверезо, що я тут забула? Я — сорокарічна жінка з дві тисячі двадцятого, котра не може кроку ступити без мобільного телефона і комп’ютера, яка розучилася читати паперові книги і ходити в гості без запрошення. У якої десяток блокнотів, щоденників і “нагадувальників”...

У цьому неквапливому, тихому світі назрівали великі зміни, і менше, ніж через рік станеться те, що станеться — розвалиться країна, яку її мешканці вважали “нерушимою”, а за цим розвалом неминуче прийдуть тяжкі часи — безгрошів’я, розвалу економіки, відсутності роботи, кримінальних розбірок, дефолтів і інфляцій, грошових пірамід і численних екстрасенсів-шарлатанів, воєн і революцій, епідемій і криз… Як ми те все пережили і не з’їхали з глузду?

Я дивилася на людей, що прямували мені назустріч, і мені хотілося схопити за рукав когось із них і почати пророкувати, як те робила давньогрецька віщунка Касандра, розповідаючи про біди і турботи, які чигають на них попереду…

Та люди йшли, весело посміхалися, несли в руках букети хризантем і коробки з тортами… і я зрозуміла, що усе має йти своєю чергою..."

***

Продовження читайте тут: https://booknet.com/uk/book/vkno-navproti-b278173

Хочу порадувати всіх, хто зацікавився цією історією: незабаром вона буде завершена, але відразу з'явиться продовження, і це вже буде повноцінний роман з дуже несподіваним сюжетом і багатьма сюрпризами для читачів. Але поки що потримаю інтригу))

9 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ірина Ярошенко
26.10.2020, 20:50:48

Чудова новина! Оповідання вже у бібліотеці, тепер чекатиму на роман)

Мар'яна Доля
26.10.2020, 20:52:12

Ірина Ярошенко, Дякую! Вже скоро))

Фрагмент інтригує :)

Мар'яна Доля
26.10.2020, 18:59:04

Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Дякую!

avatar
Максим Власвіт
26.10.2020, 15:52:48

Забрав до бібілотеки) Вечерком почитаю)

Мар'яна Доля
26.10.2020, 15:55:36

Максим Власвіт, Дякую! Приємного читання!

Дуже цікава історія із несподіванили поворотами)))

Мар'яна Доля
26.10.2020, 13:46:43

Лександра Славичч, Щиро дякую! Сподіваюся, що й продовження ( а це буде роман на конкурс від Букнету) теж вам сподобається))

avatar
vitaly.dulenko
26.10.2020, 11:50:32

Чудово, я чекав на продовження історії)

Мар'яна Доля
26.10.2020, 13:23:45

vitaly.dulenko, Дякую, що читаєте! :)

avatar
Наташа Горецька
26.10.2020, 12:21:35

Клас,чекаю на продовження)

Мар'яна Доля
26.10.2020, 13:23:22

Наташа Горецька, Дякую! Думаю, завтра напишу продовження))

avatar
Стю Слейтерус
26.10.2020, 12:25:43

Класно коли ідея знаходить продовження)) В мене теж так було, писав оповідання, без будь якого задуму на продовження, а як завершив одразу виникла ідея продовження))

Мар'яна Доля
26.10.2020, 13:22:15

Стю Слейтерус, Дякую! Таке часто буває)) Герої починають ніби жити своїм життям, і це вельми захоплюючий процес!

Інші блоги
Знижки на гарячих чоловіків та норовливих дівчат)
Привіт, мої любі Спокусники! Сьогодні діють смачні знижки на гарячих чоловіків та їхніх… зовсім не леді) ✨"Ковбой для леді" 20% — Підглядаєш, Леді? Його голос — низький, трохи хрипкий. Я
Моя перша авторська річниця! ✍️♥️
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡ Сьогодні рівно рік, як я стала авторкою на Букнет! ✍️ Саме цього дня рік тому на платформі з'явилися два перші розділи моєї книги «Його залежність». І я досі пам'ятаю те
Гарбуз-сторі
Привіт, мої любі читачі та гості мого блогу! Вже дуже скоро осінь замінить зима і на букнеті будуть з'являтися зимові історії)) Тому думаю саме час нагадати вам про цілу збірочку атмосферних історій цієї осені) Заварюйте
анонс!)
До завершення книги "Щоденник служниці" залишилось всього кілька розділів! Але невдовзі на вас чекає нова історія. Початок 19 століття. Іллірійські провінції під владою Французької імперії. Історія, яка для сучасників
Знайомство з новим автором та фінал першої книги
Привіт, книжкова спільното Букнет! Сьогодні для мене особливий день — я, як новий автор на платформі, щойно поставила фінальну крапку у своїй першій книзі "На грані але з посмішкою " Мені хотілося написати історію
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше