Письменництво це... одинокість?

Рік від року, місяць від місяця з’являються нові автори, лаври здобувають старі, а хтось не витримує важкої долі й припиняє свою письменницьку діяльність… Люди різні, але кожен має спільне у творчому процесі.

Письменник, кожен, хто займається цією справою бере на себе функцію звершувача доль своїх персонажів, демірурга, який творить світи. Тільки для процесу творіння потрібно мати певні умови.

Наприклад, є такі автори у яких є спеціальна кімната для творчості, хтось має окремий будинок, де його ніхто не буде чіпати, відривати від написання твору. Такий тип особистості, як правило ввечері повертається додому до родини (цю інформацію я зустріла читаючи одну з книг по письменницькій майстерності, де вказувався такий випадок).

Хемінгуей розповідав Paris Review про свій розпорядок:

«Коли я працюю над книгою або розповіддю, я починаю писати на світанку, так рано, як тільки можу. В цей час мене ніхто не відволікає, досить свіжо або навіть холодно, а мені буває жарко, коли я пишу. Я перечитую написане напередодні і, як завжди, зупиняюся, коли вже знаю, що буде далі. Потім я починаю з цього місця. Я зазвичай пишу до того моменту, коли у мене ще є сили, але я вже знаю, що станеться потім. Я зупиняюся і терплю до наступного ранку, і тоді вже знову беруся за роботу. Скажімо, я починаю о шостій ранку і можу працювати до полудня або ж закінчую трохи раніше. Коли автор припиняє писати, він відчуває таку спустошеність (і в той же час таку наповненість), немов займався любов'ю з дорогою людиною. Ніщо не може завдати йому шкоди, нічого поганого не може з ним статися, ніщо вже не має для нього значення до наступного дня, коли він повернеться до роботи. Найважче - це дочекатися наступного дня ».

Хтось – може творити у будь-яких умовах. Проблеми? Розмови? Йдіть всі каву попийте, бо я пишу!

Я, наприклад, можу плавно перетікати з одного виду в інший. Іноді, мені потрібна повна концентрація, тиша та одинокість. Бувають моменти, коли я можу писати під час пар (коли є момент застою в главі, і десь блимнула ідея) тоді, світ звужується і не існує для мене те, що відбувається.

В ідеалі письменник повинен писати у будь-яких умовах. Візьмемо до прикладу Достоєвського. Під час каторги йому було заборонено писати, але через захворювання його направляли  до лазарету де він потайки робив записи про тюремне життя. Не можна  не згадати й про Шевченка, який теж, під час заслання писав потайки і малював ховаючи свої твори.

Як творите Ви? На самоті? Чи можете писати посеред шуму та гаму?