Тільки написавши сім блогів (оце вже восьмий), трохи прогулявшись творами авторів Букнету, я зрозуміла, що треба було б сказати, хто я така і чого лізу до когось. Насправді, я б хотіла сказати, що я нічим не цікава, зовсім звичайнісінька. На цьому порталі мене знають лише двоє (їм мої обійми і безмежні подяки :), але це не відміняє того факту, що я намагаюся трохи влитися в загальну атмосферу (хоча до деяких моментів я досі не звикла, що вже зробиш?), тому треба трішечки познайомитися.
Хто я така і що я тут роблю? Думаю, довго мудрувати над цим питанням немає сенсу, бо я просто Аві. Коротеньке ім'я (точніше псевдонім, хе-хе). Я авторка і, як показує досвід, ще й читачка. Рік тому ще займалася критикою, проте щось це не дуже моє. Читання та написання творів я із задоволенням поєдную, бо вважаю, що не можна писати власний твір, не прочитавши ні однієї книги. Пишу короткі та досить великі відгуки на книги з урахуванням деяких факторів (дивитися минулі блоги) та й взагалі люблю коментувати книги, щоб принести краплинку радості авторові. Можу підмітити кілька моментів, якщо є проблеми з граматикою (хоч і не філолог української мови, але в школі вчилася добре), але не завжди це роблю, бо не всім таке подобається.
Зараз я пишу. Що пишу? Романи. Роман під довгенькою назвою "Уламки щастя в твоєму серці", який я називаю ліро-епічним романом (може, колись мої довгі руці дійдуть, якщо комусь буде цікаво, і напишуть блог, чому так). А взагалі це щось ніби детективно-фентезійно-пригодницький роман з романтичною приправою. Щось взагалі незрозуміле. Також Ви можете зайти на мою сторінку і, тицьнувши на другу книгу, вигукнути: "О, а це що?" Я, потупивши погляд, шаркаю ногою по підлозі й тихенько відповідаю: "А то друга книга мого циклу". І то правда. "Вбити дотиком" - друга книга циклу, яка терпляче чекає свого часу, поки я розбираюся з першою. Ця книга в жанрі антиутопії, але, як можна було зрозуміти з опису минулої книги, одним жанром точно не обійдеться. Аж надто я люблю поліфонію в творах, що вже.
Про мрії розповідати не буду, бо надто вони не люблять справджуватися. Хай вже краще так. Але в будь-якому випадку я дуже-дуже рада, що Ви дійшли до цього речення й приділили мені трошечки Вашої дорогоцінної уваги. Всім дякую :)
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ недавно почала читати твою книгу, і вона мене приємно вразила! Якраз збиралася відгук написати, проте зараз мушу почекати трішки)) Але він обов'язково буде!
Марьяна Доля, Я так само)) Я просто не можу вичитувати книгу, коли вона не дописана, ось і відкладаю редактуру, поки не закінчу)) Але коли сідаю перечитати хоч один розділ, то очі на лоб лізуть)
Файно, що ти вирішила написати такий блог)). Приймаю від тебе обійми і так само дякую, обіймаючи, у відповідь:33. А про мрії дійсно краще не повідати часто)). Хоча в мене таке лише з якимись планами найчастіше стається (типу коли розказала комусь - то не вдалося ніц зробити, а як не розкажу, то, здебільшого, вийде), бо ж не мала ще так багато якихось таких мрій)).
Asteriya, Хе-хе, я всьо вже вивчила і привчаю себе мовчати, хоча це не так часто і вдається))
Приємно познайомитись) Читала деякі ваші блоги, Думаю, твори не менш цікаві))) Додам в бібліотеку)
Ярина Мартин, І мені дуже приємно)) Дякую вам величезне)) Буду рада будь-яким відгукам :)
Цікава тема блогу) Псевдонім у Вас незвичайний і цікавий) Погоджуючись, з коментарями інколи справді біда, і це дуже добре, коли автор знаходить час на прочитання інших книг та відгуки) Бажаю удачі!
Лександра Славичч, Дякую! Буду рада співпраці!)
Вітаю і приємно познайомитися!
vitaly.dulenko, І мені дуже-дуже приємно :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати