Результати розіграшу промокодів

Дорогі читачі,

  Дуже дякую всім, хто взяв участь у розіграші промокодів на безкоштовне читання книги «Особлива пацієнтка». Дуже ціную кожного з вас. Дякую всім, хто підтримує мене зірочками, коментарями і нагородами.

  Хоча, мені дуже цікаво і приємно писати історії життя і кохання різних людей, проте, це також праця. Створення книг вимагає багато часу і сил. Перш за все, моральних. Я дійсно переймаюся почуттями героїв, наче сама перебуваю в їх шкірі. Часто сміюся і плачу разом з ними. Деколи здається, що живу не одне життя, а одразу кілька. Тому дуже сильно потребую вашої підтримки.

Визначила переможців за допомогою генератора випадкових чисел.

Цього разу коди дістаються: Анна,

                                                                                    Кулініч Жанна

                                                                             Ярослава Шеверак

   Вітаю вас з перемогою, дівчата. Напишіть мені на фейсбук, щоб отримати коди. Дуже Сподіваюся, що вам сподобається ця книга, як і мені. А всі, кому не пощастило цього разу, не засмучуйтеся. Ще будуть коди, трохи згодом.

  Каріну і Любомира очікують ще деякі труднощі, які випробують їх здатність довіряти одне одному. А також їх чекає багато приємних моментів (дуже приємних, скажу вам по – секрету).

А вже скоро дізнаємося, яке важливе рішення прийме ця непроста жінка і що допоможе їй в цьому.

  Не буду надто багато забігати на перед, самі побачите. А зараз ще  цитати з продовження історії: 

  Видно, це надто дороге для нього, щоб позбутися. Як наркоман, якому не підніметься рука викинути наркотики, або п’яниця, який нізащо не виллє на землю алкоголь. Надто шкода.

Лукаво посміхаюся і раптом згрібаю Каріну до себе в обійми і перекидаю на диван. Притискаю її собою. Дівчина  сміється, розгублено виривається.

̶  Любомире! Пусти! Ти, чого!? Ми ж домовлялися!

̶  Ш – ш – ш... Тихенько... Домовлялися... — торкаюся її губ пальцем. Повільно шепчу, наблизившись устами майже впритул. Погладжую її руку від пальчиків до плеча. Дівчина застигає, дивиться на мене. Я ніжно торкаюся носом її носика, рухаю повільно головою. Шепчу:

̶ Доброго ранку, моя маленька. Дякую, що так мило розбудила мене. Як спалося?

  З любов’ю, Лана Іссан