Про малі жанри замовимо слово
Часто чула суперечки серед авторів, чи варто викладати на Букнеті невеликі за обсягом твори ( оповідання, казки, новели, есе), чи тут читають тільки романи-серіали?
Наприклад, одна авторка, коли я тільки зареєструвалася на сайті, категорично мені не радила писати оповідання, а одразу починати з роману. Адже невеликі твори за рейтингом програють тим, що друкуються "з продовженням" протягом тривалого часу, та й комерційними їх не зробиш...
Проте мені з кількома підписниками до КК було тоді, як кажуть в народі, "мов до неба рачки". Але я слухняно стала викладати фентезійний роман і мало не плакала через те, що книгу невідомого автора ( ще й такого, який через власне незнання цього процесу ніде її не рекламує) читати не бажали. Перший коментар і зараз добре пам'ятається: "Додаю в бібліотеку, прочитаю, коли книга буде завершена". Упс... А поки вона в процесі, що робити? Роман ментилявся десь на 200-му місці в своєму жанрі, авторка перебувала у стані глибокої депресії і навіть думала видалитися з непривітного сайту зовсім.
І тут мені в нагоді стали саме оповідання, котрих мала у своїх запасниках чимало. Вирішила "з горя" викласти і їх, все одно, як я розуміла, високих рейтингів мені не добитися, то хоч потішуся, що хтось ці твори прочитав.
І тоді сталося диво, бо мої невеличкі історії почали жваво читати і коментувати. Вони навіть якийсь час перебували в першій десятці в жанрі "Різне". Звичайно, надовго там не затрималися, і все ж, це дало мені надію, що читача знайти можна, і я продовжувала працювати над своїм романом. Отак. можна сказати, невибагливі оповідання, які я потім об'єднала в збірку "Життя без коректур" , врятували мою майбутню трилогію "Іллюзі" і я її не закинула у "шухляду".
Далі був конкурс детективних оповідань, на який я написала детектив з елементами трилеру "Гортаючи стрічку" Вже минув рік, а оповідання, яке тоді активно читали, хоч воно й не стало призером конкурсу, перебуває в першій десятці в жанрі "трилер". Так що спростовано ще один міф, що невеликі твори не можуть мати гарний рейтинг.
Потім був цикл фентезійних гумористичних історій, що розпочався оповіданням "Учениця мага", які теж полюбилися читачам. Далі я в основному писала оповідання для колективних збірок. або на конкурси. Наприклад, "Дипломна робота для янгола" була створена для марафону писання "Кохання і весна", а "Ідеальний партнер" для конкурсу від компанії Avitarart. І хоча ця робота теж не зайняла призового місця, але вона ще раз заперечила аксіому, що малій прозі неможливо пробитися в топи, бо от уже більше трьох місяців є першою в жанрі "наукова фантастика".
Сподіваюся, мені вдалося переконати вас, що оповідання та казки писати варто і вони неодмінно знайдуть свого читача. Мою думку підтвердила одна з авторок, яка недавно написала в блозі, що не читає твори більше 15 сторінок. Думаю, й багато читачів починають знайомство з творчістю нового для себе автора саме з невеликих за розміром творів, а коли ті сподобаються - переходять і до романів.
А щодо комерційної вигоди? Не варто гнатися лише за нею. Фортуна - пані примхлива, не раз і не два спостерігала, як, здавалося б, дуже перспективні твори популярних авторів не отримували належної читацької підтримки. І навпаки, безкоштовні твори мали тисячі прочитань та сотні бібліотек. Хочу лише порадити - якщо оповідань у вас на сторінці багато, то ті з них, котрі мають низький рейтинг, краще об'єднати у збірку - це трохи впорядкує вигляд сторінки, та й збірка "з продовженням" вигідна для рейтингу автора - це ніби той самий роман, тільки складається він із окремих історій.
Якщо ж те чи інше оповідання добре читають - то хай вони будуть розміщені на вашій сторінці окремими книгами, тоді читачам легше їх відшукати. І ще кілька слів хочу додати про повісті. На сайті багато творів обсягом 50-70 сторінок, які їхні автори гордо іменують романами. Насправді це повісті, варто правильно називати жанр, щоб не було претензій від читачів. Роман повинен мати орієнтовно від 150 сторінок і більше.
Що писати легше - великі твори чи малу прозу? Мені подобається й те, й інше. Це поняття, які порівняти важко, як-от забіг на коротку дистанцію з марафоном. Спортсмени по-різному до них готуються й розраховують свої сили. Однак початківцям, хто лише пробує свої сили в письменництві, я б радила почати з оповідання чи повісті. Бо часто бачу - людина замахується на роман, потім перегорає, втомлюється, і або видаляє книгу, або вона так і висить замороженою. Або ж одну книгу почав, тоді виникла ідея нової - схопився за неї, а першу кинув на півдорозі. Так робити непрофесійно і це шкодить вашій репутації на сайті. Краще написати кілька маленьких завершених історій, аніж мати у профілі заморожені великі твори.
Ну, мабуть, поки зупинюся, бо й так уже лонгрід накатала)) Хіба що, користуючись нагодою, хочу запросити всіх любителів містики та фантастики до прочитання моєї нової невеличкої історії - "Вікно навпроти"
Продовження вже сьогодні))
А також шукайте роботи інших учасників челенджу "Хеловінські жахастики" ( ось у цьому блозі Ани-Марії Еріш можна знайти список усіх учасників).
Приємного читання!
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗгоден, що початківцям потрібно починати з короткої прози. Мій найбільший роман уже закинутий декілька місяців. Хоча там лишилось буквально декілька розділів до кінця. А я в одного день чомусь втратив до нього апетит і не знаю тепер коли завершити.
Я тільки за короткі твори. не знаю, що тут з комерцією, але в наш насичений час не завжди є сили на довгий роман.
Марьяна Доля, Я люблю, коли маю час на них
І я люблю короткі оповідання) дякую за ваш допис!
Продавець Жахіть, І вам дякую!))
Теж колись була ідея написати в блозі роздуми про непопулярність тут малих за обсягом творів. І моя лінь страшенно вдячна Вам, що випередили мене в цьому)
Взагалі частіше читаю щось коротке, а перш ніж узятися за велику книгу ще багато разів подумаю, бо оповідання швидко дочитується і навіть якщо не дуже сподобалось, то принаймні швидко можливо дізнатися, чим усе скінчилося. На Букнеті є чимало вартісних коротких творів, але чомусь їм важче завоювати читацьку увагу. І це дивно, бо коли бракне часу читати щось велике - оповідання найкращий варіант)
А з іншого боку, якісні великі книги - це як цілий світ, до якого хочеться повертатися з кожним новим оновленням)
Moonraise Darkness, Дякую, що поділилися своєю думкою! Наразі це оповідання несподівано для мене самої ( бо я не мала щодо нього жодних планів) побило рекорд по репйтингах - воно виявилося першим в обох жанрах і по всіх трьох тегах. Тому як його закінчу, то вже візьмуся за великий роман з цією ж героїнею. Так що це, можна сказати, пролог до більшої історії ))
Гадаю, тут все дуже індивідуально. Кожен автор мусить прислухатися у першу чергу до себе, як йому комфортно. Я так і досі вважаю, що писати короткі оповідання набагато складніше, адже треба весь задум втулити у обмежену кількість знаків. Але, звісно, і думки б не мала комусь радити їх не писати взагалі.
З іншого боку, короткі - це неймовірно добрий тренажер. Можна робити замальовки, обмеження які ставиш сам собі, задачі, - це все простіше робити на короткій формі, задля вдосконалення власної майстерності, врешті, задля задоволення. Напевно, головне, щоб автора не напружувало те, що він робить, щоб не ламав себе, а писав у задоволення. А вже велике, маленьке - на власний смак.
Лія Щеглова, Так, це правда)) Головне - не писати, бо "так треба" , письмо завжди має приносити задоволення, незалежно від того, який жанр чи розмір твору. Я, наприклад, дуже мучилася, коли писала п'єсу, це зовсім не "моє". І хоч виграла з нею конкурс, та після того в драматургію більше ні ногою))
Я починала писати з відносно великих творів. Але на Букнеті спочатку виклала оповідання про Вершника "Війну". І довгий час я писала невеликі твори, які зараз розширюю. Лише недавно почала писати одразу великі твори, і читачі читали оповідання))) Головне кайфувати від написання, а там вже читач завжди знайдеться)))
Ана-Марія Еріш, Так, тут розмір значення не має, головне майстерність автора та пошук власної аудиторії))
Цікаво було почитати, і доволі слушні у Вас поради, які я трохи провтикала... Чомусь була переконана, що шлях на Букнет варто починати з роману, що я і зробила, але мої очікування чомусь не виправдалися... Тепер нещодавно взялась за оповідання, але здається, вже близька до того, щоб його перетворити у щось більше)))
Мар'яна Доля, Таки правда, я теж це помітила) Дякую!
Моїм першим викладеним твором тут стало оповідання "Тікаючи від реальності" обсягом трішки більше 6 тис. зн. І знаєте, воно одразу почало збирати зірочки, швидко піднялося в рейтингу і не менше пари місяців трималося на 1-2 позиціях. Цей феномен я й досі ані пояснити не можу, ані повторити. Я писала після того оповідання, повісті і романи, деякі мали непоганий (як для починаючого автора) рейтинг, але все ж... Та в будь-якому разі саме малій прозі я завдячую не лише хорошим стартом, а й творчими силами - мої ідеї почали виходити зі статусів "глибоко в шухляді" і "заморожено на невизначений термін"
Tory_Chameleon, І це круто! Впевнена, що ви ще порадуєте читачів безліччю різних творів- як маленьких, так і великих))
От прямо в точку! Мені теж казали: "новели зараз ніхто не читає". На письменницьких курсах (про які я шкодую зараз) експерти стверджували, що новели не продаються і не цікаві читачам. Але добре, що кожен такий вислів знаходиться спростування (взяти умовного Чехова).
Для гарної історії неважливий жанр чи об'єм. А рейтинги річ примхлива, і вони швидше зростуть, коли ти щиро і з любов'ю пишеш історії, ніж намагаєшся відгадати їх "секрети".
vitaly.dulenko, І в мене не раз таке бувало))
Зустрічалося таке "Прочитаю тоді, коли книга буде завершена", і після цього ввійшла у якийсь такий ступор, не мала й гадки, як на це реагувати. Втім, якщо є у бібліотеці, то рано чи пізно до рук дійде// Якраз думала над "Ученицею мага", певно, згодом все-таки візьмуся за прочитання :)
До слова, шлях почався в мене все-таки не зовсім вдало, бо вчіпилася я за романи, які, як мені здавалося, писати легше, ніж те саме оповідання, бо розійтися можна на всі боки. Але без помилок ніяк, тому буду виправлятися. Гадаю, що найгірше те, коли роман вже комусь із читачів припав до душі, а автору він просто набрид, тому йому і світить видалення. Заморозка - це ще шанс на життя. Я тримаю один твір замороженим, як нагадування про те, що до цього роману я повернуся, і інтерес нікуди не зник, просто недостатньо заглибилася я в той сюжет, який хочеться бачити. Переписувати не так вже й погано, зрештою)
Ніка Єнжель, Так, звичайно, іноді варто щось міняти. Я свою книгу "Завтра буде вчора" видаляла і переписувала заново і не шкодую про це, бо в другій редакції вона вийшла кращою.
Я починала з казочкок (ну, що може писати восьмирічна дитина?), які можна вважати невеличкими оповіданнями. А от далі у мене щось з оповіданнями не складалося, тому що вони-то невеликі, а я люблю детально розкривати історії. Але щодо «почав і кинув» це прямо в точку. Особливо якщо книга дійсно цікава, а автор ніяк не візьметься за неї :(
Мар'яна Доля, Бажання то воно бажання є, але у мене нічого не виходить. Мабуть, тому я й пишу довгі романи довго, щоб зайняти мозок))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати