— Думаєш, не потягне?

— Пройти в останньому раунді разом зі мною? — я хмикнув. — Навіть не знаю. Хіба що їй дуже сильно пощастить і на випробуванні попадуться ті вина, які вона вже дегустувала. Пам'ять у неї — що треба і якщо попадеться те, що вона вже пробувала — вона точно відповість правильно.

— Я зрозумів тебе.

— Кір... — я стиснув трубку трохи сильніше. — Ти пам'ятаєш нашу умову?

— Звісно. Якщо ти виграєш у фіналі, то я візьму тебе на її місце. Ти ж знаєш, я своє слово завжди тримаю. Але якщо ти не прикладеш достатньо зусиль і вона не пройде відбіркові — я тебе більше не знаю.

— Пам'ятаю-пам'ятаю... Повір, я не став би саботувати її. Я зможу перемогти в нашому парі чесно, адже за моїми плечима — досвід, якого їй ну ніяк не отримати за такий короткий час...

Отака маленька цитатка з одного з останніх(сьогоднішніх) розділів роману "Мій дегустатор" )) Яра, Кір та Жан точно будуть раді новим читачам :)) 

Але нагадаю, що цей роман не для наступних читачів:

...Не для тих, хто любить миленьких, добреньких і позитивних героїнь з ідеальним характером.

...Не для тих, кому не подобаються елементи домінування і довіри на межі фолу. 

...Не для надто консервативних.

...Не для тих, кому подобаються "принци на білому коні". 

...Не для тих, кому  подобається, коли розвиток персонажа робить його "ідеальним" наприкінці роману.