То як радить дегустувати вино справжній Дегустатор? 

— А за стобальною як? І хто її придумав взагалі?

— Стобальною першим застосувала в 1970 відома в нашій справі людина — Роберт Паркер. — Кір дістав мобільний і, відкривши якусь таблицю в інтернеті, показав її мені. — Ось, дивись, так буде зрозуміліше... Це по журналу «Декантер»... Вони — досить суворі критики.

Я уважно розглянула таблицю і трохи спохмурніла.

— Якось нелогічно... Навіщо двадцатибальна, якщо менше десятки не ставлять? Те ж саме зі стобальною... Навіщо оцінки нижче шістдесяти шести, якщо вино з цими балами вже дефектне? І навіщо взагалі пити ті, які, наприклад, не видатні? Якщо звичайно можеш собі дозволити...

— Хммм.... Томас Метьюз, керуючий редактор «Wine Spectator», говорив, що навіть якщо у нього була б можливість пити тільки вина за дев'яносто, він би не став, — Кір трохи подався вперед, до мого вуха і став говорити тихіше. — Він говорив, що світ вина різноманітний, так само як і різноманітне задоволення від нього. А велике вино вимагає до себе великої уваги, на яку інколи немає ані часу, ані сил.

— Зрозуміло, — я усміхнувся і тицьнула пальцем в келихи. — Так що, покажеш мені нарешті, як це дегустувати?

— Добре, — Кір кивнув. — Є чотири базових параметра, які ми повинні оцінювати: зовнішній вигляд, аромат, смак і післясмак. Почнемо із зовнішнього вигляду, — Кір взяв келих в руку. — Його ще називають одягом або сукнею вина. Будь-яке вино, незалежно від сорту, має бути ясним, а його колір — однорідним. Каламутність є ознакою хвороб, від такого вина слід відмовитися. Але тут, в цьому шато, нам точно не попадеться хворе вино. Давай, спробуй оцінити його, — Кір простягнув мені келих.

— Гаразд... — я кивнула і взяла келих, починаючи його розглядати.

Вино було прозорим і однорідного кольору.

— Сукня цього вина ніби цілком відповідна... — сказала, нарешті, я.

— «Відповідне» — це недостатня оцінка. — Кір знову посміхнувся. — Давай почнемо з відтінку... Який з наступних відтінків ближче цьому вину? Воно малинове, вишневе, рубінове, пурпурове, фіолетове, гранатове або цегляне? Щоб краще розгледіти колір, потрібно дивитися на вино, підставивши ззаду нього білий фон, наприклад — скатертину.

— А в чому відмінність гранатового від рубінового? — я злегка насупилася.

— Зараз... — Кір дістав мобільний, щось там клацав, а потім простягнув мені якусь табличку кольорів вина. — Дивись на дві нижні смужки.

— Я що, по-твоєму зовсім дура? — я насупилася ще сильніше. — Ти ж знаєш, що відрізнити біле вино від червоного я цілком в змозі...

— Пробач-пробач… — Кір ледь стримав сміх.

— Воно... Пурпурне? — я запитально подивилася на вчителя.

— Так. Тепер подивися, чи є на вині відблиски. Вино, у якого є відблиски, приємне і жваве, тьмяне ж вино, швидше за все, сумне...

— Так... — я зосереджено подивилася на вино. — Відблиски є. Але що ще за «сумне» і «живе»?...

— Знов правильно, — Кір кивнув, проігнорувавши питання. — Аналіз зовнішнього вигляду вина характеризується ще і оцінкою насиченості кольору. Її не слід плутати з тонами і відтінками. Насиченість відтінку вина говорить про його концентрацію і потенціал до витримки. За інтенсивністю можна дізнатися про проведену винификацію, врожайність, стиглість винограду і навіть про рік врожаю...

— Що таке «винификація»?

— Просто кажучи, винификація — це процес перетворення винограду на вино або ж просто процес виготовлення вина.

— Зрозуміло. І як оцінити цю насиченість кольору? Які варіанти?

— Самий примітивний спосіб оцінки — слабка насиченість і глибока. Вина зі слабкою насиченістю бліді і легкі, не здатні до тривалого зберігання.

— Зрозуміло, — я знову кивнула і подивилася на вино. — Це вино має насичений колір, значить — має глибоку насиченість. Але це якщо за примітивною оцінкою... А як же оцінюють справжні винні критики?

— Загалом шкала насиченості складається з наступних варіантів: слабка, легка, середня, виражена, щільна, густа і глибока... Але поки що ця класифікація для тебе занадто складна, — Кір посміхнувся. — На тренування оцінки насиченості за цією шкалою у нас піде ще багато часу... Поки ж я хочу щоб ти поділяла насиченість хоча б на слабку та глибоку.

— Добре, — я знову подивилася на вино. — Це вино не бліде, значить — ближче до глибокої насиченості, так?

— Так, молодець, — похвалив мене Кір. — Тепер оцінимо консистенцію вина. Тут мається на увазі його в'язкість, текучість, зміст гліцерину, алкоголю і цукру. Текучість вина може бути різною: коли при обертанні келиха вино затримується на стінках і повільно стікає по ним, професіонали називають цей ефект (ефект Маргоні) — «ніжками» або «сльозами». За консистенцією вина розрізняють як рідкі, слабкі, середні, маслянисті і тягучі. Однак, на цьому ми сьогодні теж не будемо зупинятися, адже щоб зрозуміти цей пункт потрібно наочно бачити всі варіанти. Але ось визначити чи є тут ніжки ти можеш вже зараз. Давай.

— Добре, — я почала акуратно обертати келих.

Вино дійсно затримувалося на стінках і повільно стікало по ним вниз. Я  посміхнулася.

— Ефект Махоні? — перепитала з усмішкою я.

— Не Махоні, а Маргоні. Але так, ти маєш рацію. А по консистенції воно маслянисте. Ми закінчили його зоровий аналіз. Напевно, на сьогодні вистачить.

— Ну а як же аналіз на запах і смак? — невдоволено запитала я. — Це ж найцікавіше...

— Занадто багато інформації просто перемішається в твоїй голові і толку буде мало. Давай ти спочатку освоїш аналіз зовнішнього вигляду і, коли прийдеш підсумковий тест за такою оцінкою, ми приступимо до вивчення і практики запахового і смакового аналізу...

— Гаразд... — протягнула я...

А ви п'єте вино? Яке є вашим улюбленим? Рожеве? Біле? Червоне?)))