Вітаю, дорогі читачі і колеги.

  Сподіваюся, маєте хороший настрій, не дивлячись на різну погоду. В нас сьогодні золота осінь. Дуже гарний, сонячний день. Це додає радості і натхнення.

  Продовжую працювати над історією

 «Особлива пацієнтка»,

  яка дуже захопила мене. В героїв цієї книги непрості життєві обставини, в яких доведеться робити вибір. Попереду ще багато цікавого. Хочу детальніше висвітлити всі їх переживання, радощі і труднощі. Тому, книга вийде трохи більша за обсягом, ніж попередні мої історії. Сподіваюся, ви любите не дуже короткі романи, де можна більше посмакувати кожним епізодом.

  Хочу повідомити про те, що завтра, 10.10.2020р  буде діяти

 знижка 20%  на цю книгу.

  Щиро запрошую до читання всіх, хто любить реалістично – романтичні історії про життя зрілих людей.

  Серед іншого заглянемо за куліси буднів українських лікарів, погуляємо по Львову і Вінниці. А також відправимося з героями поплавати в теплому морі.

  Ну і, звісно, побачимо, як збуваються мрії тих, хто не здаються перед життєвими труднощами. Попри спокуси і випробування залишаються людьми.

  Обіцяю, не пошкодуєте, прочитавши цю зворушливу історію.

Цитати з книги «Особлива пацієнтка»:

*******************************

̶  Дай вгадаю, батьки наполягли, щоб ти став лікарем?

̶  Щось таке... Хоча... Я вчився в медичному неохоче тільки на початку. Потім мені чимраз більше почало подобатися. Особливо, як почалася практика. — я уявила юного хлопця, який несміливо заглядає збоку на те, як досвідчений гінеколог оглядає жінку. Оце так...  Запитала:

̶  Скажи по – секрету, дуже червонів на початку? Чи ти і в 19 років вже був такий...?  — лікар засміявся.

̶  Червонів... Навіть не уявляєш наскільки... То був... Капут повний. І зараз часом червонію.

  Цього вечора Каріна особливо мила і романтична. Очевидно, що шоу і тутешня атмосфера справили на неї потужний вплив. Дівчина постійно посміхалася, така ніжна і зворушлива. Це просто кайф бути поруч з нею. Мені дуже потрібна така людина поряд. Необхідна, як повітря.

  Вже геть стемніло. При світлі ліхтарів все довкола набуває ще більш загадкового і романтичного вигляду. З річки подуває холодний вітерець. Я накинув свій жакет на плечі Каріни, обійняв. Вона сором’язливо підняла до мене обличчя. Питає грайливо, наче, навмисне, провокуючи:

̶  Про що ти подумав зараз? — малеча, ти ж добре знаєш, про що може думати чоловік, обіймаючи таку красуню... Кажу, хитро посміхаючись:

  Стою біля фуршетного столу, милуюся вишуканими десертами. Яких тут тільки нема. Популярні львівські «пляцки» :  «Королівський», «Вишиванка», «Чорна троянда», «Сирник», «Небо на язиці», ще повно різних. Просто рай для любителів солодкого. Дітвора так і в’ється тут безперестанку. Носять і носять солодощі, витираючи липкі рученята об святковий одяг, мамам «на радість».

  От тільки що я тут забула? Я ж не дуже люблю солодке. Але... Он ті кругленькі шедеври навіть мене не залишили байдужою. Невеличкі тарілочки з ніжного пісочного тіста наповнені шоколадним кремом. А зверху кожна прикрашена трьома завитками з шоколаду, трьома малинками і листочками м’яти. Краса... У – м – м... Скуштую...

Тільки відкусила, прикрила очі від задоволення, як позаду чую знайомий веселий голос:

̶  Смачного. Що це з тобою?  Ти ж раніше не «зависала»  біля солодких столів?

*******************************

Дякую всім, хто підтримує мене. Дуже потребую цього.

З любов’ю, Лана Іссан.