Дякую Анні Авітель за передачу флешмоба, який започаткувала Мар'яна Доля.

Отже, така тема, над якою я думаю вже кілька днів, бо розповісти щось особливе про себе доволі складно, аби усі не позасинали від мого "цікавенного" життя та надзвичайних особливостей.

Ну, добре. Почну вихваляння з того, що я за два роки написала 5 об'ємних історій та ще одну - у співавторстві з Лією Щегловою, яка стала моєю близькою подругою. Крім того  на сайті є 14 оповідань. Звісно, є люди, які пишуть набагато більше, але для мене це велике досягнення, адже за все попереднє життя я не закінчила жодної історії - лише купа початків без фіналу.

Найперша моя книг трималася на перших позиціях у жанрі "постапокаліпсис" майже весь час написання і майже рік після завершення. Потім був спад, а сьогодні радісна новина - книга "Сходинки" знову займає 3 місце у постапі та 7 місце у підлітковій прозі. Вона ж має і найбільше число бібліотек серед моїх творів.

Наступне - у мене 195 найкращих читачів у світі - вони мене читають, хоча висловлюються не завжди, але те, що читають та додають до бібліотеки - це для мене надзвичайно важливо. Усі розуміють, що кожен автор прагне, аби його читали.

Ще один факт - на Букнет я вперше в житті почала писати українською - до цього це була російська винятково.

Починала я свій творчий шлях з віршів, які складала відтоді, як навчилася писати. Двічі мої вірші, також російською, увійшли до місцевих збірок молодих поетів (давно то було).

У мене на комп'ютері є папка "Творчість", яка розділена ще на 4 - "Великі закінчені", "Мала проза", "Незакінчені" та "Обкладинки". В кожній з папок є підпапки. То в незакінчених є розділ "Ідеї", куди я наскладала 15 лонглайнів для майбутніх творів, і один з них вже має детальний план для написання, інший - переказ всього сюжету.

Коли в голову приходить ідея, то я вже знаю назву майбутнього твору і основні події, часто відразу ж створюю і обкладинку - це надихає розпочати і закінчити твір.

Обожнюю Pinterest, і у період, коли Муза десь літає, заклопотана своїми справами, можу переглядати картинки, сортувати їх, зберігаючи на своїх дошках, іноді тут же ловлю себе на думці, що в голові вже склався новий сбжет. так було з твором "Місячна троянда".

Я люблю думати про книги, коли маю достатньо вільного часу, йду пішки, або займаюсь якоюсь одноманітною справою. Саме тому зараз трохи затримується викладка моєї чергової роботи "Така собі відьма", бо я вийшла на роботу і думати про книгу часу лишається мало. Щиро прошу вибачення за затримку, але книга, як би там не було, все одно буде дописана.

Чим я ще особлива? Мабуть тим, що занадто добра. Звісно, іноді доводиться своїх героїв поміщати в умови, які мені не подобається, але мучити їх не можу, адже вони живо уявляються мені. Тому в більшості пишу пригоди. Здається, хтось із читачів назвав їх хобітами за те, що весь час кудись ходять.

А ще я працюю в школі, тому люблю писати про дітей та підлітків, сподіваючись, що колись вони таки збагнуть те, що я заклала у свої книги.

Думала, що його написати, а настрочила цілий лонгрід. Тому дякую усім, хто дочитав до кінця. Заходьте до мене в гості, підписуйтесь на новини, додавайте твори до бібліотеки - буду рада почети ваші думки щодо них.

А естафету передаю Лії Щегловій та Оксані Кириченко, які точно знайдуть, що про себе розповісти.