❤♥️як би ти вчинила, якби я дійсно був кілером?♥️❤

— Є одна проблема, — не став обманювати я. — Але все під контролем, — я раптово хитро посміхнувся. — І до речі... Як би ти вчинила, якби я дійсно виявився кілером?

— Навіть не знаю... — вона знизала плечима. — Але думаю, це б мене навряд чи дуже сильно здивувло.

— Ти не відповіла на запитання. Гаразд, запитаю інакше... Ти б здала мене поліції, якби дізналася, що я, наприклад, вбивця?

— Якби мала прямі докази, то, можливо б і здала,  — вона схилила голову на бік. — А може, навпаки... Сказала б тобі не зустрічатисть зі мною і більше не ризикувати, зменшуючи відстань між нами. Адже, будь ти вбивцею, я б стала твоєю ахіллесовою п'ятою, правильно? Будь ти вбивцею, ти б навряд чи дозволив мені так сильно наблизитися до тебе. Хоча, якщо задуматися, на початку ти і не давав мені наблизитися... Думаю, якби ти був вбивцею, на те були б якісь причини.

— І ти змогла б зрозуміти їх? — трохи примружившись, запитав я.

— Дивно, але чомусь після всього що трапилося, після цих тренувань і того, як ти порізав вену щоб просто перевірити мене, мені здається, я б змогла зрозуміти...

Я знову посміхнувся, але в цей раз з якимось сумом.

— Ось тільки... — Яра зазирнула мені очі. — Чи залишилася б я живою, будь ти дійсно вбивцею? Ти ж так і не відповів на моє запитання... — вона витримала невелику паузу. — Чому ти дав мені бути так близько до тебе?

На лобове скло почали падати перші краплі дощу.

— Сам не знаю, — я простягнув долоню до чужої щоки і провів по ній кінчиками пальців. — Може, я довіряю тобі... — майже пошепки додав я, подавшись вперед, до вуха дівчини. — Може... — моя рука опустилася на чужу шию. — Може, з тобою мені просто веселіше, — мої довгі пальці обвилися навколо швидко пульсуючих жилок на її шиї. — А може, у мене просто немає вибору, — я подивився в її блакитні як небо очі. — Може, я вже кілька разів хотів позбутися тебе... Але ти, мабуть, перша людина, якої я реально не в силах так просто позбавитися, — я послабив хватку на її шиї, але руку не прибрав. — Ти справді моя ахіллесова п'ята.
 

Цитата з сьогоднішнього розділу роману "Мій дегустатор" =)) Буду дуже рада, якщо ви зазирнете до цієї історії!
 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Вуличні перегони,від ненависті до кохання:знижка ❤
Зустрічайте першу знижку на палку історію від ненависті до кохання з вайбом вуличних перегонів❤️‍ "Алгоритм заперечення" https://booknet.ua/reader/algoritm-zaperechennya-b438506?c=4775202&p=1 ❤Ловіть уривок❤ — Дай
І невеличкий анонс на найближче майбутнє ❤️
Сподіваюсь що сподобається, в планах на найближче майбутнє викладення нової історії
Оновлення! Полювання
— Ну кайся, чого загубилася тут, донечко полковника? — За тобою полюю, майоре. Відкидаюсь на спинку стільця, роблю вигляд, що розслабився. — Обережніше, Юлія. Полювання — справа небезпечна. Іноді здобич кусається. —
Щось змусить її тікати!
Інтрига наростає, як туман на світанку... Ви готові до розділу 38? Перед вами візуальний анонс до розділу:) Подивіться уважно. Ви бачите тут натяк на арешт? Можливо... Справжня подія, яка станеться, набагато драматичніша:
Нова глава вже чекає ✨ (візуал всередині❤️)
Сестри вже з усіх сил боролися з вітром та холодним дощем, що промочив їх до нитки, коли вони дійшли до спуску, що відкривав їхнім поглядам чудернацький краєвид — сіра стрімка річка, що відзеркалювала важкі хмари, бігла
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше