Вітаю, букнетівці! Давно не гуляла в блогах, а звісток трошки назбиралося.

Найперша, книга Ой, мамо, не лайте! закінчена і чекає, коли ви завітаєте напочитати. Ця історія, напевно, найскладніша в емоційному плані, що я донині писала. Худла моя героїня, а з нею я. Разом ми пристойно скинули))) Тепер одна половина родичів гадає, що я невиліковно хвора, а інша, що вагітна))) І тільки мій чоловік знає, чого вартувало оте безкінечне сидіння перед «клавою» (добре, що не розлучився та не позбавив мене батьківських прав). Я жартую, звісно, але іноді здавалося, що він близький до того.

Книга заснована на реальних подіях, герої відповідно також реальні, я навіть імен головних героїв не змінювала, тому, якщо ви поціновувач незвичних, трошки нетипових історій, то вам до мене.

А тепер до найголовнішого. Своїм читачам я обіцяла продовження книги По той бік Лісу, яке запланувала на осінь, тому дотримую дане слово та анонсую, поки що, обкладинку, яку для мене начаклувала неймовірна Дар’я Новицька, згодом на платформі з’явиться сама книга. Тому, хто ще забарився з прочитанням цієї історії, хутенько виправляйтеся, бо продовження на підході.

Всім гарного дня!