Тепер і в Телеграм!

Привітики, мої любі читачі!

На зовсім короткий термін я зникла з ваших радарів й зовсім не давала про себе ніякої звісточки, але обіцяю вам виправлятися.

Як і у всіх живих людей у мене є життя за межами Букнету, тому у зв'язку з щоденними турботами я забула повідомити, що книгу "В ритмі пульсацій" завершено!

Тому ви можете читати повний текст вже у цю хвилину.

"В РИТМІ ПУЛЬСАЦІЙ"

Ну і головна тема цього блогу: Телеграм.

Я довго міркувала про створення своєї групи у додатку Телеграм і нарешті це сталося. Як на мене - зручніше спілкуватися зі своїми читачами, обмінюватися ідеями, фото, музикою та усім-усім саме там.

Тому, ловіть посиланнячко та приєднуйтеся до моєї родини і у телеграм.

Посилання тут або на моїй головній сторіночці Букнету

Ваша Кетрін!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Зоріанна Брайт
02.10.2020, 16:48:33

Вау. Дякую, мила. Дуже рада такі новині)))

Кетрін Вайт
02.10.2020, 19:36:32

Зоріанна Брайт, ❤

Інші блоги
Популярність .
Вирішила трішки написати своїх розмірів про популярність. Коли я прийшла на цю платформу я взагалі не думала про таке як популярність. Я лише хотіла дати своїм історіям життя в надії, що колись , хтось прочитає їх. Та потім
Міланте, це маленький дарунок тобі)
Нарешті я перейшла від думок та планів до дії і почала викладати давно оселившеся в голові оповідання. Це фентезі - незвичний для мене жанр. Але дуже популярний сьогодні - то чому б і ні? Міланте, свою першу фентезійну спробу
Любителям сучасних любовних романів
Любите читати сучасні любовні романи? Тоді вам сюди! Я підготувала добірку своїх сучасних любовних романів. ?"Як позбутися дівчини?" Антон гадав, що це стосунки на одну ніч, а дівчина виявилася донькою його
Доля подарувала їй усе, про що мріють
У неї вірний наречений і безтурботне життя в замку. То чому ж вона порушує обіцянку? Може, тому, що її не давала. Стародавній талісман прокинеться, зробивши героїню заручницею гри Світла і Темряви. Її шлях
Життєво.Емоційно.Відверто❤️максимальна знижка і...
— Ви щось забули, пане Лісовський? — кажу, не обертаючись. Бо ні бажання бачити його знову, ні відваги. Вони вийшли з кабінету хвилин зо десять тому і, я була у своєму праві підійти до вікна, що виходить на місто, аби
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше