Передпродаж на збірку з оповіданнями букнетівців!

Привіт всім! Хочу поділитися з вами радістю)) Починається передпродаж містичної збірки "Потайсвіт", в якій є моє оповідання "Відпустити не можна зловити".

У збірці ви зустрінете різних створінь з української міфології.

10 різних за жанрами оповідань, як ниточкою з'єднані українськими міфологічними сюжетами та персонажами.

Пригоди, кохання, жахи, містичні події - тут знайдеться все це!)) 

Книга буде продаватися в книгарнях та інтернет-платформах, але ви також можете купити її в мене))  Для цього ви можете написати мені на мою авторську сторінку на фейсбуці, або на мій фейсбук чи інстаграм. Також ви можете задати будь-які питання тут, під цим постом))

 Авторський склад збірочки: Юлія ЛегчунАнна ПахомоваАнфіса СметанінаВікторія ВироваЛіна АлексНіна БажураOksana Kyrychenko =))

Сюди я написала оповідання про парубка, який поїхав шукати свою наречену-художницю, яка декілька днів не виходила на зв'язок з Карпат, де вона малювала чергове замовлення - ілюстрації для книжки про українських духів)

 

Тут я дам вам початок мого оповідання, яке є в цій збірці))) 

І

— ...Коханий,тут так гарно...Так прикро, що ти не можеш приїхати просто сьогодні...— Олеся, моя кохана дівчина, усміхалася мені з екрана айфона, і я теж усміхнувся їй у відповідь.

— Розумію, але справи самі собою не зробляться. Твоє малювання — це, звісно, добре, але годує нашу родину моя робота, і з неї не можна от так просто зірватися.

— Я знаю, коханий... Але я так хочу показати тобі цю красу! Карпати просто неймовірні... Вони насправді чарівні! Малюючи всіх цих лісових духів на тлі реальних пейзажів, я і сама починаю вірити в містику. Дивись...— вона показала мені на камеру свою картину, краєвид зверху, із якоїсь високої гори.— Тут точно живуть усілякі лісові духи: чабани, лісовички, повітрулі, мавки...

— Говориш так, ніби раніше не вірила в усіх цих створінь,— моя усмішка стає ширшою.— Та ти найзабобонніша дівчина з усіх, яких я знаю...

— А ти — найпрагматичніший товстошкірий хлопець,— вона видала смішок.— Хоча ти в мене такий стрункий, що слово «товстошкірий» навіть в переносному значенні тобі зовсім не пасує. Шкода, що не можна й Манюньку сюди привезти! — раптом перевела вона тему.— Тут усе просто чарівне...

— Лесю,обіцяй мені бути обережнішою...Як ти взагалі забралася на таку високу гору, та ще й одна?

— Коханий, я обережна, дуже-дуже!—вона всміхнулася.— Ой! Мені вже час, сонце скоро буде саме таким, як мені потрібно для нового ескізу...

Я знов усміхнувся й у вільній від телефона руці стиснув маленьку червону коробочку: я мав грандіозні плани на цей вікенд у Карпатах і був радий, що Леся в такому піднесеному настрої... Думаю, вона погодиться... Вона мене кохає, я впев- нений у цьому. Нам уже можна робити наступний крок.

Хоча... Леся ніколи не казала мені, що хоче заміж. Я ж завжди думав, що дівчата тільки про це й мріють, але Леся, Леся завжди вміла дивувати мене.

Від найпершої нашої зустрічі вона здавалася мені кимось не від цього світу. Її ніколи не цікавило матеріальне. Коли ми тільки починали зустрічатися, я намагався завоювати її подарунками, квітами, дорогими ресторанами, але всі ці стандартні прийоми не працювали.

То вона забувала мої квіти просто в ресторані, то губила маленькі милі подаруночки, які я презентував їй чи не кожної нашої зустрічі, то виправляла мої помилки в повідомленнях... Як же я злився, коли вона таки виправляла їх! Але... Не казав їй ні слова. Навіть почав перевіряти слова через гугл: не хотів, щоб вона думала, що я якийсь неосвічений.

Тоді навіть думав, що так і не зможу розтопити її серце. Вона здавалася холодною і відчуженою... Я майже втратив надію зблизитися з нею, але одного дня після чергового побачення, проводжаючи її додому, я почув писк із якоїсь коробки під лавкою... Я не зміг пройти повз і підійшов до коробки, обережно дістав із неї маленьке чорне кошеня й інстинктивно поклав за пазуху.

— Що там? — здивовано спитала Леся.

— Кошеня,маленьке,—я обіймав тваринку.—Надворі надто холодно, візьму його сьогодні додому.

— Правда? — її очі буквально загорілися.

Вона вмить стала іншою... Не холодною, нічим не зацікавленою, прекрасною і далекою принцесою, а якоюсь теплою та близькою...

Так, тоді я вперше побачив інтерес у її очах. 

Саме цей випадок став поворотною миттю в наших стосунках. Тоді Леся почала дивитися на мене по-іншому... Вона нарешті побачила мене справжнього й почала потроху закохуватися.

Я теж побачив її справжню саме тоді, і саме з того часу в мені почала зароджуватися справжня любов, любов, яка постійно спонукає до змін.

Так, саме Леся змусила мене змінитися. І я безмежно вдячний за це моїй коханій...

Навіть коли ми почали жити разом, вона не припиняла змінювати мене на краще. Я завжди пишався нею...

І все ще пишаюся.

Навіть попри свою зайнятість, вона завжди знаходить час на добрі справи. Наприклад, вона влаштувала гуртки з ма- лювання в декількох харківських дитбудинках. Їздить туди з понеділка по четвер! І це при тому, що кожного дня вона ще й малює як мінімум годин шість... Моя Леся — справжній трудоголік... Але вона любить свою роботу й тому завжди каже, що кожне нове замовлення для неї як супервеселий квест, під час якого треба зрозуміти замовника і якомога краще передати його літературний світ через ілюстрації.

Я ж навпаки ніколи особливо не насолоджувався своєю роботою... Може, тому, що вона надто монотонна? Хоча... Різнобарвності мені вистачає і вдома. Леся... Вона розфарбовує мій чорно-білий світ.

А пів року тому вона здивувала мене найбільше.

Моя Леся, яка сама часто поводилася як дитина, стала наставницею для якоїсь дівчинки-сирітки, Марійки. Вона хоче допомогти цим дітям як може...

Вона й мене туди запрошувала сто разів, але я не йшов. Не знаю, думаю, я не дуже сподобаюсь дітям, я їх узагалі не

—  Ти там що, заснув? — Леся всміхнулася.

—  Ні...— розплющую очі.
Я і забув, що ми з нею розмовляли... Задумався, прямо, як вона зазвичай,— я всміхнувся, коли Леся знову почала розмову:

— Доречі,ти можеш з’їздити до моєї Манюньки,передати їй червоний пакет із матеріалами й подзвонити звідти? Вона, напевно, сумує без наших уроків...

Манюнька — улюблениця Лесі. Моя кохана згадує цю дівчинку чи не щодня. Я знаю, що ця дитина добра, допит- лива й дуже кмітлива... А ще вона прямолінійна, завжди каже те, що думає. Чиста й відкрита — саме такою її завжди змальовує моя Леся.

— Лесю, ти ж знаєш, я не люблю їздити до таких місць,— роблю невеличку паузу й кажу вже трохи тихіше.— Я взагалі не подобаюся дітям...

— Це неправда... Знаєш, я постійно розказувала Манюнці про тебе, про те, як ти серйозно ставишся до роботи, який ти добрий і справедливий. Вона давно хотіла познайомитися...— Леся всміхнулася дуже ніжно й тепло, але я не збирався відступати.

— Ні...Я, звісно, занесу подарунок. Але до Маші не піду,— хитаю головою.— Передам через вихователя...

Не розумію, про що можна говорити з маленькою дівчинкою, навіть якщо вона й дуже кмітлива... Невже Леся не розуміє, що для мене це занадто складно? Хоч у мене й були молодші сестри, але я ніколи особливо не слідкував за ними... Я просто не знаю, що робити з такою малечею, що говорити...

— Ти ж знаєш, що я дуже хотіла вас познайомити...— перервала мій потік думок Леся.

— Атизнаєш,щояякбувпроти,такібуду.Нехочу всиновлювати дитини. У нас будуть свої діти. Крапка.

Я і правда хочу саме свою дитину,— подумки продовжив я.— Не просто свою, а нашу, спільну дитину... Твою і мою, Лесю...

— Ну чому ти такий упертий...— вона посумнішала на очах.— Добре, роби як знаєш, Сергію. Мені вже треба йти... Хочу намалювати дещо. Увечері можеш не дзвонити — буду поза зоною. Зідзвонимося потім...

— Лесю, я...

— Пробач, мені справді вже час,— засмучено сказала вона.— Зідзвонимося...

Якби він знав, що то буде їх остання телефонна розмова, то що б він зробив?..... Та він не знав, авжеж не знав....

 

Про інші проєкти, в яких я беру участь і які також готуються до друку, ви можете почитати тут !



 

3 коментаря

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Стю Слейтерус
02.10.2020, 17:20:57

Вітаю, ще трошки і вже триматимеш в руках, це класне відчуття. Памятаю як було з нашою першою збіркою)))

avatar
Крися
02.10.2020, 13:40:26

Добрий день! Вітаю з виходом паперової книги :)
Дуже цікаво, а хто там є ще? Я знаю, що Анна Пахомова там є. Ви з Букнет зібрались та видали книгу?

Показати 9 відповідей
Крися
02.10.2020, 14:36:21

Оксана Кириченко (Aillin Ai), угу

avatar
Леся Найденко
02.10.2020, 14:19:18

Мені здалося, що ти вже нашу рекламуєш))))
Думаю, ото швидка!

Показати 5 відповідей
Холод Влада
02.10.2020, 14:31:23

Крися, у нас ще багато всього насправді)) ще багато новинок буде або в кінці цього року, або на початку нового))) https://booknet.com/uk/blogs/post/185520 якшо цікаво, отут розказую

Інші блоги
Рецензія на роман Вікторї Франко
ТИ - МОЇ КРИЛА Написано в рамках БЕЗСТРОКОВОГО МАРАФОНУ Тетяни Гищак. Перед нами дебютний твір який позиціонується як сучасний любовний роман без вікових обмежень. Починається розповідь дуже яскраво і динамічно. Читаючи
Анонс розділів та гра "Вгадай назву"
Вітаю, любі читачі й читачки! Наразі активно пишеться історія про подвійне потрапляння Андрія і Таї «Таємні лабіринти ельфійського кохання». Кину спойлер – назви розділів, які публікуватимуться протягом наступних
Брат чоловіка. Таємниця на двох. Знижка❤️
Вітаю, мої любі❤️ Як ви почуваєтеся? Я з цими відключеннями світла й постійними поїздками намагаюся не зійти з розуму))) Але не дуже виходить))) І сьогодні хочу зробити шалену знижку на вже завершену книгу БРАТ
Найгарячіша мегера
Слава Україні! А ви знали, що сьогодні Міжнародний день захисту чоловічої нервової системи від жіночого насильства? Я от дізналася завдяки пані Світлані Фецич. Пані Світлано, ви зробили мій день. У мене три хлопаки
Качок
Книга допомагає подолати внутрішні перешкоді під час тренування від початку до кінця досягнення результату. Книга написана із справжньої історії життя.\ Підписуйтесь на мій аккаунт ))
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше