Я не люблю коли мені брешуть. Правда випливає і стає тільки гірше. Хоча є моменти, коли краще не договорити, не сперечаюсь. На мою думку, легше пережити один раз неприємний момент, аніж думати, що все прекрасно, а тоді бац і виявляється, що це не так і ніколи не було таким. Але один з героїв "Моє ім'я Весна" міркує інакше, для нього краще не знати правду, якщо вона іде врозріз з його очікуванням і бажанням.

–Знаєш, коли я вперше побачив тебе, подумав «вона неймовірно красива». Коли вперше говорив, подумав «неймовірно розумна». А зараз думаю, що ти ще й чесна, але, мабуть краще б ти збрехала.

А що для вас важливіше, гірка правда чи солодка брехня? Вірите у брехню на благо?