Додано
01.10.20 12:20:40
"Я и здесь молчать не буду!"
Мініатюра Хазанова про папугу усі пам'ятають?
Так от, "Я и здесь молчать не буду!" - це звідти.
І я, як той папуга, ніяк не заспокоюсь. Воно ж як буває - якщо запала якась думка у мозок, то усюди бачиш її підтвердження. І вже ніхто сперечатися не хоче, а ти все ще махаєш кулаками.
Ось, наприклад, мені трапився дуже повчальний пост у ФБ про те, що за непривабливим зовнішнім виглядом ховається прекрасний зміст, а усім пофіг.
https://www.facebook.com/photo?fbid=2811149215836801&set=gm.1429092377294050
Почитайте, там небагато тексту. Наче усіх нас мордою в г... Особисто мені було неприємно, але що ж ти зробиш.
Отаке...
Вячеслав Третяк
16
відслідковують
Інші блоги
Ви теж при написанні нових глав час від часу почуваєте себе істориками - дослідниками? Бо я - так. Мої пошукові запити виглядають зараз так, немов я лицар який намагається навчитися битися по туторіалам (◎_◎;)
Дорогі мої читачі!❣️ Сьогодні ми з вами стали свідками неймовірного перетворення у Главі 15. Наша тендітна іспанка нарешті починає розправляти крила в золотій клітці катарського палацу. ❣️ Магія Мадрида в серці
Доброго вечора, мої хороші!♥️
Залишилося всього кілька годин і знижка на «Від дверей до твого серця» зникне… Тож саме час зазирнути до цієї історії. Анотація: Чотири різні характери — одна історія
Я розпочала нову книгу. У мене перехоплює подих від історії, що народилася в моїй уяві та проросла в самому серці. Такого я ще не писала. Упевнена: такого ви ще не читали! Це дарк-роман про кохання, що розквітло в пораненому
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЛюди слухають живі концерти у більш відповідних для того місцях, а не там, де кудись поспішають. Комфортніше слухати музику у кріслі в затишній атмосфері філармонії, ніж при вході до метро. З книгами так само. Читати приємніше у м'якому кріслі під теплим пледом, а не у велелюдному метушливому метро.
Максим Власвіт, Про комфорт згоден, але тут мова про інше. Люди наперед, заздалегідь, завідомо та навмисне ставилися байдуже до музики у виконанні якогось там ледь не бомжа. Ну не може якийсь обшарпаний вуличний музика створити щось достойне! - думали вони й прошкували далі.
Так і з обкладинками.
І це добре не є.
Якби то тільки музика і мистецтво. А так з усім. З відносинами в принципі.
Але чому ви так боїтеся тих зовнішніх ознак? Гроші і привілеї це лише інструменти і якщо ними буде користуватися хтось недостойний, він швидко з ними розпрощається. Так же і з внутрішніми орієнтирами.
Тут важливий момент, не обов'язково бути жебраком, щоб писати щось хороше, так як бути Квазімодо, щоб добре до всіх відноситися.
Хоча тут швидше ви хотіли винести проблему непомітності таланту серед турбот буття, але я все-таки хочу, можливо і не так справедливо, підкреслити: розумієте, сам талант може бути вродженим, а от талановита працездатність і наполегливість - це вже набута риса, як реакція на події зовнішнього світу. Митець з талантом, але без наполегливості і старань це як п'яниця в домі, дає купу надій (всі ми в чомусь талановиті), але ж своїм рішенням сам себе закопує в могилу. Ніхто нічого нам не винен. Ну, крім самих себе xD
Вячеслав Третяк, Всі ми в пошуках і ніхто не може знати чогось напевно. Успіхів вам у пошуках самого себе! :)
Тим більше проста, але не примітивна обкладинка серед всіх інших тут справді може виділятися. Якщо ви думаєте, що просту написати так просто :)
ПС є люди на заході які також не цінують внутрішнього. Питання, що вознесено до культури мас. Хоча, до цього також купа питань.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати