Я, мабуть, нічого не тямлю, але й погодитися не можу, не можу змиритися з тим, що книжка (ну, тобто, художній твір) оцінюється у першу чергу не за зміст! Ну, капець, дожилися!
Карочє, виклав два романи - "Сповідь не без гріха" та "Імпотент" - обидва непогані, в усякому разі перший не гірший за другий, ну, якщо й гірший, то ненабагато, але один читають доволі активно, а на другий ніхто уваги не звертає.
В принципі, я чогось подібного очікував, але ж не так явно!
Причина проста: Імпотент починається зі скандальної сцени, а Сповідь — з романтичної жуйки, яка не дуже цікава, але потрібна для сюжету, вона там просто необхідна! І всьо! Цього досить, щоб розбещений читач зробив вибір на користь першого, а на другий "забив".
А головне, що тут перед моїми очима стримить і стримить банер: "Школа Букнет: Як зачепити читача з перших рядків". Ну, я подивився, здогадуючись наперед, що там знайду, це ж ясно, але аж ніяк не можу сприйняти порівняння, яке зустрів у цьому відео, мовляв, якщо є дві пачки масла в різних упаковках, то рука покупця потягнеться до гарнішої! Звичайно, потягнеться, бо масло - воно і в Африці масло, його слід продати до того, як воно зіпсується, тому усі методи годяться, щоб звабити покупця!
Мені це порівняння здається неправомірним, адже літературні твори - це не товар, який швидко псується, і його слід оперативно втюхати наївному споживачу, мало того, подібні порівняння художнього твору зі шматком масла чи ковбаси - це образа усім творчим людям. Визнаю, що виробник масла чи ковбаси теж вклав душу у свій виріб, але ж це трохи не те, згодні?
До чого це я?
Та ні до чого, так просто, ділюся з письменницькою спільнотою своїми сумними думками про те, що тепер ми свої твори повинні навчитися продавати так, як продають себе повії - не за те, що всередині, а за привабливий зовнішній вигляд. Це ще не дно, але вже десь близько... По-моєму.
Визнаю, мені прикро. Бо що ж це виходить, замість того, щоб писати щось геніальне (як я й робив до цього - це жарт, але не дуже й жарт, а так і є, бо як же писати романи, якщо не вважаєш себе геніальним?), я мушу в першу чергу думати над обкладинкою, а в другу - над тим, як з перших рядків зачепити читача... Сумно мені. І тоскно. І не хочу мати таких читачів, які купляються на такі дешеві трюки.
Так що ні. Не буду я застосовувати якісь спеціальні методи для приваблення очманілих від величезної кількості письменників та їхніх творінь читачів. Це свого роду обман, це визнання, що лозунг торгашів низького штибу "не обдуриш - не продаси" підходить для літератури. З цим я погодитися не готовий. Поки що.
Це був маніфест.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВиходить всі, в кого хороші обкладинки, дурять читачів? Або робили це свідомо, щоб когось надурити?
Виходить, якщо вас читають, ви геній? Чи навпаки?
Ні.
От уявіть собі, є жінка, яка пече надзвичайні пиріжки, смаку яких позаздрили б навіть королівські столи, але яка везе їх в брудному баняку і брудними руками розкладає їх на брудний прилавок...
Ви думаєте ви зможете писати інакше? На чиєсь бажання? Або зміните себе?))) Ні. Рано чи пізно ваша суть дасть про себе знати. Так що це шаблон. Так, теми можуть бути ніші, але механізм мислення, обгрунтування дійсності, пріоритети, залишаться. Той самий простір між рядками, який всіх і відрізняє, ви змінити не зможете.
А що, якщо ті, кого ми всі нещадно критикуємо і не розуміємо, насправді щось знають? Нічого нізвідки не береться.
Ми всі геніальні.Тут без сумніву. Але яка ціна тій геніальності, що не може пробити собі шлях серед пітьми? А цей шлях і є на то настільки важкий, щоб до його кінця доходили одиниці.
Для чого дивитися на інших? Вдосконалюйте себе. Хочете допомогти, але вас не сприймають, все одно вдосконалюйте себе. Стратегічно, у вас же виграшна позиція?
Почніть робити обкладинки. Це також свого роду мистецтво.
Вячеслав Третяк, Все більш ніж правильно.
Коли я була молодшою, то мала за звичку дочитувати до кінця усі розпочаті книги, навіть нудні і нецікаві. Так от, чесно кажучи, жодного разу не трапилося, щоб спершу книга не сподобалася, а під кінець я була в захваті. От не було і все. Домучувала, щоб поставити галочку - прочитане. Тому зробила висновок - книга може бути просто "ваша" і "не ваша". Зазвичай це видно з перших сторінок. "Не свою" краще не читати, аби не гаяти марно часу. Хоча це не значить, що для іншого читача вона не стане саме "його". Тому й нереально подобатися усім. Хтось буде читати те, що іншому здається нудним, і вважатиме цю книгу найцікавішою у світі.
Марко Войт, Дякую! ))
Зауважте, що поради зі школи букнету годяться для електронних книг самвидаву, де величезна конкуренція, і заради того, щоб тебе помітили, необхідно вдаватися до таких хитрощів. Ваше обурення зрозуміле, але я вважаю, ви трохи перебільшуєте, урівнюючи всі книги взагалі, а цього робити не слід.
Вячеслав Третяк, Це ж треба! Я так глибоко не замислювалася)))
Між іншим, для спілкування на всякі різні теми тут є флуд-пост))
Доброго дня! Я прочитала роман "Імпотент" звичайна життєва історія" і одразу скажу, що мене якраз зачепив сюжет з перших сторінок. Чекала оновлень і тішилася, що вони з'являються швидко. І книга мені сподобалася. Дуже. Я вже навіть подумала, що хочу її порекомендувати. Але спиняє назва твору,( виключно моя думка). Для мене занадто агресивна, чи що. Саме слово імпотент якось мені у назві твору не дуже. Відчуваю не еротику, а вульгарність, несерйозність чи що. Не можу пояснити. А книга, власне, не тільки ж про цю проблему. Не одразу й зрозуміла, що погано читається саме "Сповідь без гріха")))) То вже хай моє враження від "Імпотента" буде))). А я загляну до "Сповіді..". До речі, цілком можливо, що читача саме скандальна назва книги "Імпотент" й привабила більше)))
Ярина Король, Правильно. Треба судити по закону, а не так, як це робиться у нас - когось строго, а когось відмазують...
Я погоджуюся з Ліною Алекс. Якщо вже вирішили писати тут, то вам необхідна і обкладинка, і сильний початок. Але насправді в звичайній книзі теж це необхідно. Бо якщо навіть тебе і куплять, то не факт, що прочитають, якщо початок буде нудний)
Манон Леско, Терплю...
Згодна, що трохи неприємно від того, що тут мусимо працювати в умовах поспіху ( як не крути, це так) і конкурувати з багатьма творами, де в першу чергу робиться наголос на обкладинці і на змісті, який далеко не підживлює все найкраще в людині, а навпаки. Задля популярності часто використовуються прості і дієві прийоми - розбурхування заборонених бажань, смакування низьких інстинктів. Часом здається, що після такого твори, де автор намагався піднести щось справді моральне, хороше, вже навряд, чи зможуть зачепити читача так глибоко, як би хотілося. Що ж... Сумно, але така реальність. Кожен робить, як вважає за потрібне. Згодна, що порівняння книги з маслом не дуже підходяще. Та, як би не було, в тому, щоб намагатися зробити обкладинку і початок книги привабливими точно не має нічого поганого. Залишається старатися, працювати далі і не розчаровуватися в тому у що віримо. Ще є люди, які здатні оцінити різні твори, аби хороші, якісні були. Успіхів вам.
Лана Іссан, Згоден.
Спускайтеся з хмаринки геніальності, щоб боляче не гепнутися. Конкуренція самвидаву жорстка, все і одразу на голову не падає. Успіхів)
Інна Камікадз, Дякую, пані Інно, що не вмовлятимете! А з вашою тезою цілком погоджуюсь! Додам тільки, що й читач обирає сам кого читати.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати