"Твоя згідно з пунктом три" - фінальне слово

Роман «Твоя згідно з пунктом три» завершено остаточно, тож хочу подякувати усім, хто читав, коментував, підтримував і надихав! І хочу розповісти трохи про процес)

1. Як авторка помилилася. Мушу зізнатися. Після виснажливого у процесі написання «Вулкану для Венери» мені хотілося створити щось зовсім інше, легке у процесі, менш навантажене, та більш драматичне. Я перебрала кілька ідей і взяла ту, яку, гадала, зможу втілити сильно не напружуючись і не покладаючи великих надій на те, що книга стане популярною. І помилилася аж двічі. Бо, по-перше, виявилося, що я не вмію писати не напружуючись. По-друге, книга стала у процесі популярнішою, ніж будь-яка з моїх попередніх, навіть потрапила, хай і не надовго, на першу сходинку у топ слр. Що в результаті? Кожна глава роману «Твоя згідно з…» редагувалася і виправлялася більше, ніж усі мої попередні книги разом взяті, гору взяв патологічний перфекціонізм і бажання не розчарувати читачів!)) Тому ще раз щиро-сильно-неймовірно дякую читачам за увагу до цієї книги і за те, що стимулюєте авторку ставати кращою!)       

2. Як місто залишилося не названим. Я так і не назвала місто, де відбувалася дія, хоч воно цілком реальне (там є і університет, назви вулиць і парку, які згадувала і т.д.) – як можна зрозуміти з тексту, воно у Дніпропетровській області, на березі Дніпра, а у 5-ій главі навіть перші три літери названо. А ви здогадалися, що за місто?)

3. Як розважалася у процесі. У якомусь сенсі писалося легше, принаймні точно швидше, ніж попередні книги. Однак це не значить, що авторка халтурила)) Старі звички зберігаються. Наприклад, пишучи про ресторан, в якому обідали Руслан і Поліна, я не вказала назву, але для опису знайшла цілком реальний ресторан за потрібним розташуванням, списала інтер’єр і навіть вибрала реальні страви з меню)) І так зі всім. Тому книзі можете вірити))

А ще, ви зауважили, що усі глави починаються з літери «п»?) Ну, по-перше, я завжди шукаю назви главам (а не просто Глава 1.) – так легше потім орієнтуватися по книзі. По-друге, чорнова назва була іншою – «З пастки у пастку», і я подумала: щось багато «п», та ще й Поліна… ну й нехай глави так будуть))  

4. Як писався епілог. Ох. Епілог на замовлення цього разу став складним завданням – вперше було стільки різних побажань!)) Але я люблю складні завдання, тож мені справді сподобалося над ним працювати. Знаєте, колись у школі мені доводилося писати віршики «на замовлення» на кожне шкільне свято/виступ/конкурс, і я ненавиділа це лютою ненавистю, та що там, по роботі я й зараз щодня пишу тексти на замовлення, а тепер ще й у творчості сама напрошуюся на такі завдання)) Але роблю це з кількох причин. По-перше, це дає змогу стати ближчою до вас, дорогі читачі, зрозуміти ваш погляд на написане і дізнатися, чого твору бракує, щоб потім зробити висновки і, знову ж таки, писати краще. Все, що сама бажаю сказати, викладено в основних главах, тому епілог – це просто ваше) По-друге, це весело. Як своєрідна головоломка, коли в одну главу треба скласти багато різного і гарно припасувати) Тому дякую, що даєте мені цю можливість!

Ну от, написала фінальне слово розміром як пів глави)
На цьому згортаюся і надсилаю вам віртуальні обійми за виявлену цікавість до книги!

п.с. Чекайте новин вже наступного тижня)

Ваша Устина Цаль