Даю вам цитатку роману "Мій дегустатор", перші розділи вже викладено! #вчитель і учениця #небезпека #владний герой #уроки дегустаторства #уроки стрільби та ін. 

— Гей, бармене! — сказала піддатого вигляду молода дівчина, років сімнадцяти на вигляд, сідаючи на сусідній від мене стілець. — Кращого віскі на всіх!

Яка щедра дівчинка... — подумав я, розглядаючи забавну п'яну брюнетку.

На вигляд їй років сімнадцять. Зростом нижче мене сантиментрів на десять, десь метр сімдесят два. На обличчі грає трохи п'яна посмішка і невеликий рум'янець, напевно теж викликаний алкогольним сп'янінням.

— Авжеж! — бармен тим часом посміхнувся гості і почав наливати всім.

Однак погляд його ковзнув під стійку і я знав, що це означає.

— Дав би нам хоч випити... — майже співчутливо сказав я.

— А? Що? — заметушилася брюнетка, яка сиділа поруч. — Мужик, ти про що?

— Поліція. Через сім хвилин максимум, — я примружив очі і задоволено посміхнувся дівчинці.

Брюнетка кивнула, швидко озирнулася по сторонах і, витягнувши з кишені дві таблетки, поклав їх собі до рота, починаючи смоктати.

Насправді, звичайно, цілком можливо і всі п'ятнадцять хвилин, але... — я посміхнувся, інтуїтивно поправляючи воріт своєї білої сорочки. — Тоді вона зможе втекти. А так зовсім не цікаво. Так я нічого не побачу, жодної емоції...

— Льодяники не допоможуть, — я продовжував посміхатися, простягнувши руку до склянки дівчини і забравши собі.

Цікаво, як ти будеш панікувати, плакатися і кликати матусю... Всі ви однакові. Давай, починай переживати. Я хочу це бачити.

Я хочу бачити цей страх на твоєму обличчі. Твої тонкі чорні брови витягнуться і піднімуться, так само як і верхні повіки. Нижні повіки будуть напружені, а пухкі губки стиснуться в тонку лінію...

Я уважно вдивлявся в чуже обличчя, чекаючи тієї самої реакції.

— Але... — вона розгублено дивилася на упаковку. — На них було написано, що…

— На паркані теж багато чого написано, — мої зелені очі вп'ялися в блакитні, а губи приклалися до склянки.

Я відпив чужий алкоголь.

Цікаво, що ж ти зробиш, маленька дівчинко? Ти зовсім дурненька, раз прийшла сюди в такому вигляді... Все ж, з законами в Англії краще не жартувати.

Особливо іноземцям. Особливо, коли ти така ось зелена.

Хоча, треба сказати, розгубленість на твоєму обличчі виглядає аж занадто гармонійно.

У бар зайшло двоє поліцейських. Один був постарше — років за сорок, сивий, повної статури чоловік з рідкими вусами. Другий був худий, високий і молодий, приблизно одного віку зі мною.

— Юна леді, ви купували алкоголь, вам вже є двадцять один? Пред'явіть документи, — сказав той, що був постарше.

— Я...

Ох, як очі-то забігали, розширилися... Бровки підняті і рот розкритий.

Ні, ну так теж не цікаво. Це не страх. Це здивування.

Що ж за діти пішли... Зовсім дурненькі, кошмар. Вона не зможе і на хвилину мене розважити... А я так сподівався.

Я злегка роздратовано зітхнув.

Врятувати? Хіба що, щоб самому взяти участь у конфлікті. Іноді мені це корисно і навіть потрібно.

— Інспектор, вона і випити не встигла, — дружелюбно сказав я.

— Це ми можемо перевірити... — сказав молодший коп, дістаючи з кишені невеличкий прилад.

О, та це буде простіше простого. Дивись, мала... — я перевів погляд на дівчину. — Дивись і вчись...

Підписуйтесь на мою сторінку букнет, щоб не пропустити цю новинку ! Також запрошую на мій інстаграм, там я виставляю ці та інші візуалізації до моїх робіт!)) 

Що скажете? Хочете почитати?))