"Лише мить", або що читає автор

Привіт мої хороші!

Сьогодні я присвячую блог книзі, яка нещодавно з’явилася на Букнеті та  змушує мене  з нетерпінням чекати наступних оновлень. Хочу поділитися своїми рекомендаціями з Вами. 

Отже, якщо подобаються романи  про кохання, в яких присутні нотки драми,  в яких герої стоять перед важким вибором і де є нелегкий шлях один до одного, запрошую до книги «ЛИШЕ МИТЬ» неймовірного автора Ніни    Коваль.

«Якщо сумніваєшся, отже насправді того робити не хочеш, бо якщо хочеш, то ніколи не сумніваєшся»

Ловіть анотацію:

Коли вона дійшла до уявної мети, за котрою вже не було нічого, рушила до Львова, бо він знаходився дуже далеко.

Коли він усвідомив, що щасливе майбутнє втікає крізь пальці, вирішив бігти зі Львова якнайдалі. 

Зустріч на залізничному вокзалі Міста Лева змінила долю обох, подарувала душевне зцілення та усвідомлення свого справжнього місця в житті, але що вона зажадала натомість. 

І невеличка цитата:

«Лише якась мить роздумів, котра затримала її на місці, а тоді жінка швидко рушила до краю перону. Серце в грудях аж зайшлося від болю та відчаю, подих перехопило, а тіло напружилося й затремтіло.

Аби не дати внутрішньому голосу знову зважити всі «за» і «проти», вона зробила ще один крок вперед відчуваючи, як горло здавлює гірка болюча грудка: не даючи ні ковтнути, ні вдихнути. Стиснувши руки в кулаки, повернула голову до потягу, вже помічаючи за лобовим склом силует машиніста. За якихось тридцять секунд він мав порівнятися з нею і то був останній шанс. Вона міцно заплющила очі, ступаючи вперед.

— Пані не підкаже котра година? — раптом почувся голос з протилежного від потягу боку. — Мій телефон як знав, коли саме вимкнутись.

Від несподіванки вона повільно обернула голову на голос:

— Що?"

Всім приємного читання та гарних вражень!