Отримала естафету від Оксани Кириченко. Дякую засновниці Наталії Дев'ятко, бо й справді бувають ситуації, пов'язані з письменництвом, що просто заганяють у глухий кут.

Найперша сталася зі мною дуже давно. Я тоді тільки зіскочила з поезії й починала невпевнені кроки у написанні великої прози. На одному з літфорумів виставила уривок свого "Мережива снів". Тож, найгірше, що мене тоді дуже болюче вразило (бо була квіточкою, яка геть не вміла реагувати на критику), хоч і не від видавців, а від якоїсь вискочки малолітки-переможниці конкурсу віршів:

"Фу! Це казна-що! Ніколи не пишіть більше".

Найбільше смішить те, коли люди перепитують недовірливо:

"Ти що, правда книжки пишеш?"

"Ми ознайомились із рукописом і будемо раді співпраці з вами. Хочу наголосити, що ми допомагаємо з будь-якими послугами по виходу книги у світ, а після не кидаємо її напризволяще та допомагаємо з рекламою та реалізацією. Скажіть, будь ласка, чи розглядаєте Ви варіант друку книги за власні кошти? Яка схема співпраці з видавництвом для Вас зручна?"

 Дякую усім, хто дочитав до кінця. Естафету передаю Лії Щегловій, Мар'яні Долі та Володимиру Слободяну.