Доброго часу всім!

Нещодавно одна гарна людина та за сумісництвом, талановитий автор - Angelnik - запросив мене взяти участь у флешмобі, пов'язаному з псевдонімом)) Я трішки подумала та й вирішила нарешті взятися за справу, і виконати обіцяне))

Отже, чому ж саме Інка Вікторова?

Мій псевдонім допомагає мені пам'ятати, хто я і, хай що буде в житті, намагатися не зраджувати собі.
Все своє дитинство я чула від старших братів лише звернення Інка. (Хоча ж самі дали мені таке ім'я Інна, коли мама не погодилася назвати мене Чапайшою))) Тривалий час, я навіть не думала, що моє ім'я може звучати якось інакше, поки не пішла у школу, а згодом у доросле життя. Вже там я пізнала й оте Інночка, від якого починає сіпатися око. Адже, саме це звернення часто вживають, коли чогось від мене хочуть (особливо на роботі): піди, зроби, принеси, послухай і т.д. А ще пізніше зрозуміла, що мені подобається, як називає мене чоловік. Нуся. І я, навіть, хотіла спочатку вигадати щось саме з цією інтерпретацією. Але відчувала, що тоді це буду не я. Що насправді я - Інка (трохи ексцентрична, трохи дивакувата, трохи безтолкова, але яка вже є) Ну, і Вікторова - тому, що, як би не відхрещувалася, а вся в батька)) Його доця. Саме від нього маю підвищене почуття справедливості й неконтрольовані викиди правди)))
Отже, моя мета у створенні власного псевдоніма була саме - залишатися собою. Щоб не відчувати вплив прізвищ) І гадаю, раз вже у творчих людей є така нагода, варто обирати собі те ім'я, з яким ви будете почуватися комфортно. А чи справжнє воно буде, чи вигадане - не так вже й важливо. Моя думка.
Всім красно дякую за увагу!)) Й запрошую долучитися до флешмобу Софія Чайка