Одразу вибачаюся, що напишу жорстко. Навіть не щодо висловлених останніми днями думок, а щодо самої теми, яка часто зринає у блогах.
Якби я після кожної критики або побажання "щось не робити" (а такого у моєму житті було вдосталь і є нині) кидала те, що мені любе, то нічого б не досягла в жодній зі сфер своєї діяльності. І це стосується не лише літератури, науки чи громадських справ.
Як визначити, чи щось "твоє"? Якщо ти без того не можеш повноцінно жити, то це твоє. Якщо можеш - чергове захоплення, яким можна поступитися заради чогось важливішого, або на деякий час припинити тим займатися.
Плачі ж походять від власного підсвідомого бажання НЕ БУТИ УСПІШНИМ, бо успіх відкриває надто великий і незвіданий простір, який може бути небезпечним, і де треба буде працювати ще більше. Хоча людина з такою психологічною установкою завжди стверджуватиме протилежне. Але вона боїться довести справу до кінця (бо чим тоді далі займатиметься?), боїться відкритися іншим (а без щирості справжньої творчості не буває), боїться, що не впорається з лінню (і це найчастіше).
Не вмієш - вчись. Не можеш - вчись ще більше. Не вдається - шукай інші шляхи.
Кожен сам коваль свого щастя, а життя - так, воно важке. І "своїх" завжди мало. Хто знайшов - бережіть.
Творчі люди - не особливі. І на біль чи турботу реагують так само, як і всі інші, але можуть про це краще розповісти. То користуйтеся своїм даром і досвідом у власних творах!
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНагадало тут останні дописи. Я про ці шмарклі, типу: ми стомились, ми йдемо геть...
Йдіть. Можу потримати двері.
Такі всі ранимі і чутливі від тієї критики, що аж гай шумить...
Є просте правило: можеш не писати – не пиши. Тоді ок, буває, всього доброго.
В іншому випадку треба працювати, немає коли шмарклі на кулак намотувати.
Іван Дурський, От точно нема...
Плюсую.
Але то все як об стіну горохом для тих хто полюбляє нити. Їх мозок і свідомість просто не сприймає ці поради. Нити і жалітися краще
Анна Пахомова, Я все ж сподіваюся, що не завжди це безнадійно. Особливо для тих, хто щось створює. Бо творчість виводить і не з натких станів.
"І "своїх" завжди мало. Хто знайшов - бережіть." + 1000
Эллин Крыж, Тоді я дуже жадібна :))))
Часом виникають асоціації з зірками естради, які, коли трохи стихає інтерес до їхньої творчості, дають інтерв'ю на кшталт: "Все, я йду зі сцени, прощавайте! Тільки не забудьте купити квиток на мій останній концерт, який відбудеться у п'ятницю о 12.00"))
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), На Букнеті це часто теж різновид піару.
Певно, щось я на Букнет пропустила, занурившись в себе та роботу, бо не розумію, що до чого. Але написано цілком правильно і жодного разу не жорстко.
Нє, понити, мабуть, можна комусь втихаря: аааа, мене ніхто не любить. Але втихаря, а не привселюдно. А далі хусточка, крижана ополонка, оно зима попереду, і вперед працювати...
Та, звісно, то лише моє власне бачення. Не більше і не менше.
Лія Щеглова, От про зиму справді жорстоко :) Бо зима буде таки холодна. Багато горобини.
А мені ніколи не нудно. Життя надто складне, щоб пускати в нього нудьгу і лінь)
Margo, Це я знаю. І захоплююся.
Цікавий допис)
Не уявляю, як можна кинути писати, лише внаслідок чиєїсь несхвальної думки про написане чи тому, що всесвітня слава ще досі не знайшла невизнаного генія)))
Мені чомусь здавалося, що люди, які планують кинути писати, навпаки бояться, що роблять це недостатньо добре і остерігаються не досягти успіху в тому чи іншому напрямі, а виявляється, що їх лякає відповідальність за свій вибір... Можливо, це й справді так.
А ідея "не вмієш - вчись ще більше" - дуже доцільна і корисна в усіх сферах життя) Ще ніхто не досягав успіху, не доклавши до тієї чи іншої діяльності жодних зусиль.
Moonraise Darkness, Бо підсідають на читацьку увагу і вона стає допінгом для творчості. А коли реагуєш на зовнішнє, внутрішнє відчуття правильного напрямку зникає.
Підписуюсь під кожним словом)) щоб чогось досягти треба багато працювати! І не важливо, в якій сфері ти хочеш стати успішним)
Холод Влада, Саме так. :) Не даремно ж кажуть, що шлях подолає той, хто йде. Але набагато легше мріяти, як ітимеш, ніж іти. Це випробування всім судилося. Інколи не раз.
Попри нестерпну лінь чи то вже брак часу у декреті, невпинно шукаю в собі сили і волю, щоб написати бодай щось коротке - казку. Так, взялася я за ці казки і почуваюся такою впевненою і щасливою, коли її читають, коли вона вже комусь зайшла - це ейфорія, словами не передати. Тому пишу, навіть коли комусь не до вподоби і хтось, не підбираючи слів, плює в саме болюче. Що ж - всім не вгодиш, а я лише навчаюся майстерності пера. Я лише кінчиками пальців тримаю мрію і семимильними кроками йду за нею, щоб не згоріти у побуті, щоб бути собою, бо у письмі я відчуваю себе людиною, кимось. Я таки щось важу, якщо дітям подобаюся мої казки, а дорослі читають мою поки не бездоганну романтичну фантастику. Тож чхати на тих хейтерів, та і це мистецтво я теж поки освоюю, бо без нього важкувато.
Підтримую ваші слова і підписуюся під кожним з них.
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Дякую))
Лінь - то найбільший гріх, а від неї усе похідне: скигління, невпевненість, бажання, щоб тебе пожаліли та підтримали. І найголовніше - виникає потреба розставити пріоритети, брати відповідальність, організовувати себе та все довколо себе, а лінь.
Інна Камікадз, А нащо взагалі творити, якщо ліниво? Тоді ж буде й читати так само ліниво :))))) Всі ж емоції автора в текст кодуються.
У школі такого не навчають. Не пояснюють як слід, і потім кидають тебе у життя й ти раптом розумієш, що нічого за просто так не отримаєш і нічого ти у пів сили не досягнеш. Треба важко і довго гарувати.
Ліна Алекс, Так, і в тому їй ніхто не може допомогти. Лише вона сама може вирватися зі страждань.
Наталя, величезна подяка від мене. Ваші слова наразі є особливо доречними. Зараз переживаю саме період тимчасового застою та самокопання. В інших сферах життя це називається "вигоріти душею". Треба в собі розібратися та рушити далі.
Лена Муррр, Все буде добре :) А те, що нібито втрачене, повернеться так само майже непомітно, як і зникло.
Ну, є люди психологічно слабші, є - сильніші. Деяка сила приходить взагалі тільки з досвідом. А "критиГи" іноді такі бувають, що задавлять своїм "досвідом", а не сперечатися з такими ,а мовчки банити не всі ще вміють. Думка ж)))
Надія Борзакова, Іноді краще вислухати і зробити свої висновки. Відмежовуватися від того, що дратує, нас навчив інтернет, але реальність це не змінює.
Цілком згодна. Ти або робиш, або ні. Так, бувають зовнішні фактори, що заважають писати, працювати, танцювати (потрібне підкреслити), але внутрішні установки і прагнення визначають передусім основний шлях, яким ти маєш йти, якщо він дійсно важливий і має безперечне значення у житті.
Ліна Алекс, Річ у тому, що коли людині нічого не заважає, то це означає, що вона точно рухається не в потрібному для себе напрямку. :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати