Привіт усім! Я не любитель перечитувати одну й ту ж історію кілька разів. За все своє коротке (чи ні) життя, я перечитала двічі лише декілька книг: "Тореадори з Васюківки" Всеволода Нестайка, "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного і трилогію однієї російської авторки, котра пише в жанрі молодіжної прози. Чому так? Не знаю. Мені завжди хочеться чогось нового.
А ви перечитуєте улюблені книги? Якщо ні - то чому?
Залежить від книги. Деякі варто перечитувати не раз. Але тільки якщо це глибокі книги, не лише для розваги. Людина змінюється, росте, набуває нового досвіду, і тому може осягнути у тексті більше ніж раніше. Ми ж читаємо не для того, щоб дізнатися, чим все закінчилося, правда? ;)
Два рази читав з класики - Капітана Блада, а ще Таємничий острів.
Серед сучасних - Т.Гарріса і його книги про Ганнібала
А так, перечитую дещо з нон-фікшину, щоб покращити навички
Я ніколи не читаю книгу двічі (за винятком комерційного направлення). Не розумію, як можна отримати задоволення від книги, яку вже прочитав, та знаєш всі деталі, які є.
Колись по декілька разів перечитувала книги з домашньої бібліотеки (була там парочка історичних, наукових та довідкових), та то було скоріш від нудьги)) А щодо художньої літератури та електронних книг, якими захопилася зараз, - то ні. Прочитане добре і надовго запам'ятовується, хіба якщо в книзі є якийсь улюблений епізод, тоді можу до неї повернутись)
За далекої молодості, коли не було такого різноманіття і доступу до якої хочеш літератури, ще була купа вільного часу, звісно, перечитувала улюблені книги. Зараз не маю можливості навіть читати те, що дуже хочеться, доводиться обирати між читанням, сім'єю та письмом.
Такі запитання вже на раз були у блогах, але якщо автори продовжують їх задавати, значить когось це ще й далі цікавить. Коли нема нової книги під рукою, а електронні не заходять, можу з будь-якої сторінки читати будь-що у Ремарка, "Стороків самотності" Маркеса, "Нестерпну легкість буття", "Вальс на прощання" і "Жарт" Кундери. Ну а вже коли зовсім депресняк - тоді тільки "Пригоди бравого вояка Швейка". Ярослав Гашек, як на мене, дав геніальне у своїй простоті вирішення всіх проблем, вклавши його в вуста свого персонажа: "Ніколи в житті так не було, щоб ніяк не було. Завжди воно якось так було, що якось та й було")))
Любі читачі! Хочу представити вам візуалізацію Клео, Ская, Еліота та Тадеуша з моєї книги «Магія феромонів: Сонячний персик». Сподіваюся, вам буде цікаво побачити героїв, які вже стали частиною цієї історії, і порівняти
Кайрен Вокс і його взаємодія з Безоднею в трилогії «Драксарія» https://booknet.ua/book/draksarya-eho-bezodn-b457119 А ви замислювалися, чому саме Кайрен Вокс опинився в Драксарії? І чому з усіх курсантів Безодня так наполегливо намагається
Вітаю всіх і бажаю мирного неба! Якщо комусь цікаво, у моєму новому творі «Лука і 78 проблем» головний герой так, мимохіть, загадав собі простеньке пацанське бажання — і раптом випадково витягнув карту Таро.
Вітаю! Запрошую на сторінки нової історії, "Осіння казка для Евеліни". АНОТАЦІЯ Батьки Евеліни розлучилися. Батько просто відмовився від доньки. І тепер вони з мамою вже понад рік живуть у новому будинку. Все
«Я з тобою. І ніхто тебе не скривдить!» Вона втекла з Києва від отруйного бізнесу, погроз і фальшивого успіху, щоб просто дихати на повні груди. Вона вчилася жити заново й непомітно для себе закохалася в похмурого,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВиключно кілька улюблених книг перечитувала. Деякі хотіла б перечитати, але часу не вистачає - змушена просто згадувати, як то було))
Марина Гайдар, Розумію, часу теж завжди не вистачає. Дякую за відповідь!
Залежить від книги. Деякі варто перечитувати не раз. Але тільки якщо це глибокі книги, не лише для розваги. Людина змінюється, росте, набуває нового досвіду, і тому може осягнути у тексті більше ніж раніше. Ми ж читаємо не для того, щоб дізнатися, чим все закінчилося, правда? ;)
Богдана Малкіна, Так наші емоції - це найкращий варіант саморозвитку. Не насильницький :) Через підсвідоме асоціювання і занурення у світ твору :)))
Два рази читав з класики - Капітана Блада, а ще Таємничий острів.
Серед сучасних - Т.Гарріса і його книги про Ганнібала
А так, перечитую дещо з нон-фікшину, щоб покращити навички
Секст Грей, Добре, чекатиму:D
Я ніколи не читаю книгу двічі (за винятком комерційного направлення). Не розумію, як можна отримати задоволення від книги, яку вже прочитав, та знаєш всі деталі, які є.
Секст Грей, Окей))
Я перечитувала багато книг, але найулюбленіші - "Гордість та упередження" і "Одіссея капітана Блада".
Інна Камікадз, оууу)
Справді цікава штука, не кожне книга зайде другий раз, на таке здатні багатошарові твори справжніх майстрів
Якщо книжка цікава, чому б ні. Хочеться знову і знову переживати ті емоції.
Shelti, Так, погоджуюся з вами. Мені здається, що емоції - одні з найцінніших якостей, що дає книга)
Колись по декілька разів перечитувала книги з домашньої бібліотеки (була там парочка історичних, наукових та довідкових), та то було скоріш від нудьги)) А щодо художньої літератури та електронних книг, якими захопилася зараз, - то ні. Прочитане добре і надовго запам'ятовується, хіба якщо в книзі є якийсь улюблений епізод, тоді можу до неї повернутись)
За далекої молодості, коли не було такого різноманіття і доступу до якої хочеш літератури, ще була купа вільного часу, звісно, перечитувала улюблені книги. Зараз не маю можливості навіть читати те, що дуже хочеться, доводиться обирати між читанням, сім'єю та письмом.
Аби тільки час знайти. З радістю перечитаю те, що сподобалося, не раз і не двічі.
ГаляВуд, Так, думаю, з часом біда у всіх(((
Такі запитання вже на раз були у блогах, але якщо автори продовжують їх задавати, значить когось це ще й далі цікавить. Коли нема нової книги під рукою, а електронні не заходять, можу з будь-якої сторінки читати будь-що у Ремарка, "Стороків самотності" Маркеса, "Нестерпну легкість буття", "Вальс на прощання" і "Жарт" Кундери. Ну а вже коли зовсім депресняк - тоді тільки "Пригоди бравого вояка Швейка". Ярослав Гашек, як на мене, дав геніальне у своїй простоті вирішення всіх проблем, вклавши його в вуста свого персонажа: "Ніколи в житті так не було, щоб ніяк не було. Завжди воно якось так було, що якось та й було")))
Богдана Малкіна, Та нічого страшного))) Як писав В. Маяковський: "если звезды зажигают - значит - это кому-нибудь нужно?"
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати