Флефмоб - Кілька слів про "це" від чоловіків

Отримав запрошення до участі у флешмобі від пана Володимира. Основна суть данного заходу - побачити описи сцен кохання і сексу у творах, авторами яких є чоловіки. Цікавий такий флешмоб ^_^

Запрошення приймаю і хочу для Вас представити уривок з мого твору - Крила вічності. 

Перш ніж перейдете до читання уривку, хочу нагадати:

- Твір не несе у собі пропаганду наркотиків та психотропних речовин, а навпаки, показує наслідки зловживань;

- В книзі є думки персонажа, які виділені курсивом;

XII. Єдині разом.

Саша та Оля сиділи поруч у швидкісній електричці, що їхала на Львів. Вони розмістились у комфортному вагоні з м'якими сидіннями та кондиціонером. Вільних місць було мало – усі кудись поспішали: хто на роботу, а хто зустрітися з близькими чи коханими людьми. Саша та Оля ж їхали до приватної медичного центру імені Святої Параскеви – на прийом до лікаря-невролога.

Сашко глянув на природу за вікном і подумав: 

– Ну, вже скоро. Хоч щось дізнаюсь. 

– Майже день без наркотиків – це похвально!

– А, може, це початок нового життя..

– Цікаво, про що там моя Олюсічка думає?

– Навіть не знаю. А консультація, до речі, коштує шістсот гривень! Число шість не надто щасливе.

Оля одягнула навушники і схилила голову до шибки, здавалося, наче дрімала.

Львів – особливе місце, для Саші та Олі, бо саме тут вони вперше зустрілися і провели багато часу разом. Саша пригадав старий австрійський будинок на площі Ринок і поринув у роздуми:

• В цьому будиночку була наша з Ольгою квартира, яку ми знімали на час сесії в універі..
• Вона мала світлий скандинавський дизайн, двоспальне ліжко, а також дуже харизматичну картину на одній із стін - жінка у червоній сукні, обернена спиною на фоні чорно-білого Львова.

• Пам'ятаю одну з наших перших ночей з нею, майже шість років тому.

• Ти був її перший чоловік у її житті і хоч ви були всього лише два тижні разом, їй не було страшно, навпаки, вона сама цього хотіла і здавалося, почувалася у безпеці.

• Як це все казково починалося. Ми, двоє студентів, які бачилися раз на тиждень, проте були такі близькі. З Ольгою можна було обговорити будь-яку тему, а коли вона дізналася, що я, час від часу курю траву, то ніяк на це не відреагувала, можливо їй було все рівно, а можливо їй це навіть сподобалось.

• Звичайно! Згадай тільки день святого Миколая, коли ти купив їй подарунок - чорну білизну: мереживний лівчик і безшовні трусики, які вона одразу ж одягнула.. Пам'ятаєш, що далі було?

• Пам'ятаю. Ми пішли на кухню, разом з нею накурилися травою і почали цілуватися. Поцілунки були довгі, глибокі і дуже солодкі. 

На кухні був широкий і міцний стіл на який лягла Ольга. Ми вирішили, що не варто скидати білизну, а зайнятися сексом прямо так, не відмовляючи собі у жодному бажанню, повністю віддавшись пристрасті та задоволенню…

• Один з незабутніх днів, проведених з нею разом, проте не найкращий правда?

• Найкращий був на першу річницю нашої зустрічі. Перш за все - купили піцу на дровах чотири сири. А потім поїхали з нею на квартиру. 

Ми давно планували піти з нею у далеку подорож, аж за край нашої свідомості…

Спочатку було страшно, як їй так і мені. Все-таки за неї боявся більше - у неї це був перший досвід психоделіків. 

За кілька хвилин, піца, яку ми замовили, почала рухатися, ніби жива і переливатися різними кольорами, зрештою, як і все навколо. Стіни розтанули, стали прозорими, як водоспади води, а за ними був космічний простір, що сяяв зірками.

• А що було далі?

• Коли згадую це, то не можу описати емоції думками. Просто у мене немає потрібних слів. Зрештою, все що було тоді, залишилось з нами назавжди, до кінця наших днів.

• Пригадуєш, яка вона була?

• Кожна людина має свої недоліки і переваги, проте тоді - вона була наче богиня краси - ідеальна зовнішність і форма фігури, приємна шовковиста шкіра, безмежні голубі очі, у які дивишся і помічаєш уривки своїх снів..

Не знаю вже точно, скільки ми займалися з нею сексом - цілу ніч чи може цілу вічність. І це було ні на що не схоже. Я усвідомлював, що знаю і читаю її думки, відчуваю емоції, а коли закривав свої очі - бачив світ її поглядом.

Час навколо нас зупинився, довкола грала вишукана музика, яку можна було відчути на запах і побачити як у повітрі вистрибують ноти, а потім проникають у наші тіла.

Якщо раніше, накурившись ми були схожі на звірів, то в цей вечір, ми були наче дві галактики, що з'єднались в одну.
 

Наступного ранку, вона написала у своєму інстаграмі : “Найсмачніша у світі піца”, виклавши кілька наших спільних фоток.

– Аууууу! Про що там думаєш? – запитала Оля.

– Та так. Згадую минуле, а також думаю, як все пройде.

– Не знаю. Побачимо! Хочу потім піти на піцу. Підемо?

– Можна сходити! Хочу знову побачити якесь старе місце, де ми давно з тобою не були, в мене тоді з'являються відчуття, ніби це одне з наших перших побачень...

На завершення хочу додати - мені як автору, не завжди подобаються детально описані сцени. Краще надати деякі образи, а також можливість читачу, додумати все самому. Кожен читач зможе доповнити історію, так як йому подобається.

Передаю естафету Тарас Мельник  та Івану Дурському