Додано
03.09.20 11:54:20
Знижено ціну на роман "Я не люблю каву"
Вітаю, друзі! Мене давно не було видно, але я нікуди не пропала. Зараз працюю над новою історією, яку трохи згодом вам проанонсую і презентую! Поки що єдине, що можу сказати, - події відбуватимуться в українських сучасних реаліях. Отже, якщо ви полюбляєте твори, де розкривається внутрішній світ героїв, з ними трапляються доволі неочікувані повороти, а потім події набирають драматичного відтінку, запрошую до себе на сторінку. Підписуйтесь, якщо є бажання, щоб не пропустити новинку!
Сьогодні ж хочу повідомити приємну новину - знижено ціну на книгу "Я не люблю каву". Тепер її можна придбати за приємнішою ціною.
Анотація:
Його ім’я – Кріс. Зухвалий, безсоромно привабливий, він вибухнув в епіцентрі мого спокійного, розміреного буття, розповсюджуючи хвилі нестримної енергії, пристрасті і спокуси. Увірвався в моє життя, мов торнадо, перевернув його догори дригом, закрутив ураганом і щез, залишивши мене в розпачі і з пустелею в серці. Все, що мені про нього було відомо, – місто. Місто, в яке я за жодних обставин не збиралася повертатися. Але обставини змінилися.
Для тих, хто вагається, кілька цитат з твору, у тому числі з платної частини:
– Не розумію, що ти забула в нашому містечку? Не уявляю, як можна покинути Нью-Йорк. Боже, Нью-Йорк! – Ханна мрійно закотила очі.
Ця розмова була у нас не вперше. Деякі речі часом неможливо пояснити людині, що не була на твоєму місці. Звісно, Ханна, не дуже молода жінка, обтяжена чотирма дітьми, неробою-чоловіком та тридцятьма зайвими кілограмами, не могла збагнути моїх мотивів. Насправді, я й не пояснювала нічого.
– Ти хоч раз бувала у великому місті? Ні? Так от знай: якщо ти не мільйонер, успішний бізнесмен чи зірка, ти – ніхто. І кожен пересічний телепень залюбки ткне тебе носом у цей факт.
– Але ж ти, здається, – вона трохи невпевнено скривилася, – із заможної родини.
– Я про те й кажу. Для того, аби стати кимось, мені не потрібні родинні зв’язки. Вірніше, я не хочу ними користатися. Тому я тут.
***
– Гаразд, – здалася я. Легше було зізнатися, ніж відбиватися від настирливості подруги. – Він запросив мене на каву.
– Ти погодилася?!
Суцільний сумнів – ось, що зараз являла собою Ханна. І її можна було зрозуміти. Бо я ненавиджу каву. Маю один дивацький принцип: ніколи не погоджуюся на зустріч, якщо чоловік пропонує каву.
– Валенсіє Гутьєрес, це справді ти? Чи, може, тебе дорогою підмінили?
Стенувши плечима, я надягнула сонцезахисні окуляри, щоб приховати очі. Ще не завадило б і паранджу, бо я відчула, як зашарілася.
– То хто він? Звідки? Чому живе у Бейкерів?
Мені б і самій хотілося це знати, отже, цікавість Ханни залишилася незадоволеною.
***
Рішуче я наблизилася, хапаючи мокрі від поту, тонкі, в’ялі руки. Так-сяк вдалося витягти нещасну з кабінки, схилити над умивальником. З кожною секундою її трясло ще дужче, з горла зі свистом виривалися хрипи, вона не трималася на ногах від слова зовсім і повисла на мені. Ніколи не мала справу з наркоманами, але стан її явно свідчив про передозування. Не вистачало ще, щоб вона померла на моїх руках.
Я відчула, що теж починаю панікувати. Як на зло, у туалет, в якому зазвичай не проштовхнутися, ніхто не заходив.
Позаду голосно, що я аж злякалася, хряпнули двері. Ну нарешті! Озирнулася, намагаючись при цьому втримати непосильну ношу. До жіночого туалету увірвався…
– Кріс?!
Побіжний погляд, мить замішання – все, що я отримала.
Кріс кинувся до дівчини і встиг підхопити її рівно тоді, коли я випустила.
– Енні! – він затис її обличчя пальцями, заглядаючи до відкритого рота. – Енні? Чуєш мене? Що ти приймала? Кажи!
***
Він посміхався. Широко, зле і фальшиво. Нічого не залишилося від тієї усмішки, яку я так любила, яка полонила мене. Як нічого не залишилося від чоловіка, якого я знала. Тепер я сумнівалася, чи він існував взагалі. Цей двоєдушний мерзенний тип заслуговував на те, що мав, навіть більше.
– Що? Не сподобалося? Чому? – насміхався він. – То може для повноти відчуттів принести тобі каву?
Страшна гримаса спотворила моє лице.
– Ти – моя кава, – виплюнула я. – Коли бачу тебе – відчуваю гіркий присмак у роті й огиду. Мене нудить, бо я ненавиджу каву – ненавиджу тебе!
– От і добре. Шукай іншого хлопчика на побігеньках, який заварюватиме тобі чай.
Щиро ваша Ліна Алекс
Ліна Алекс
1131
відслідковують
Інші блоги
Привіт, мої любі читачі! Як завжди сумували за мною, так? Чи ні? "Ну, можна ітак сказати, що не зовсім. Я й не чекав на вас:)" — скажете ви. Якщо дехто за мною не сумував, то дякую, що не забуваєте про мене;)
Вітаю, шановні! Цей день настав, "Я виткав тебе з власного безсоння" не відпускав мене навіть після завершення основного сюжету, тому сьогодні ця історія поповнилася екстра розділом, невеликим, але затишним. Мене під
Вітаю, творча спільнота! Кілька місяців тому я розпочала роботу над новою історією під назвою “Завтра вже сьогодні” — і майже відразу зупинилася. Не можу пояснити, чому так сталося. Це не виправдання, адже я ретельно
Привіт, мої любі читачі та гості мого блогу!! В останньому дописі я обіцяла блог такого формату. Щоб мої любі читачі знали на що очікувати далі. Загалом хочу сказати, що авторка я хаотична))) Вічно думаю про одне, а
Любі читачі! Роман СЮРПРИЗ ДЛЯ ЗРАДНИКА вийшов на фінальну пряму. Залишилося зовсім трошки. Планую у вівторок чи середу опублікувати епілог і поставити крапку. Як завжди, вартість завершеної книги буде значно вище. Сьогодні
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати