Замислювалась аналізуючи своїх дівчат, і зрозуміла, що писати про бідних сірих мишок я не люблю. Я не кажу, що таких творів у мене немає. Є. Наприклад Ярина з "Коханки (не)святого Валентина". Там герой повністю домінує своїм характером над нею. Домінує в гарному сенсі - Валік рішучий, поривчастий і дбайливий.

Або Віотлетта з "Ляльки.." Перше кохання і владна мама робить її нерішучою і неспроможною відстоювати власні кордони. Але до кінця книжки її чекає трансформація.

А в основному ж моя героїня самодостатня. Забери у неї головного героя і її світ не розлетиться на друзки, вона житиме, працюватиме, будуватиме щастя. А якщо головний герой спробує демонструвати свою владність над нею вона миттю обламає йому роги)))

Така Аделаїда з "Як вийти заміж за боса". Дівчина має ціль і добивається її всіма відомими засобами.

Така Настя з "Терміново потрібний коханець!". Вона видряпується з життєвих проблем, не розкисаючи і непроливаючи купи сліз.

І такою вимальовується ВІка з "Самодур бажає нащадків". Їй буде особливо складно, бо з самої назви книги оевидно - головний герой складна особистість. Повірте, у нього є на це підстави, але перевиховувати його доведеться добряче.

Перелік можна продовжувати. Це і Ольга з  "Її ангельські очі", і Хелен з "Скандального примирення", і Джейні з "Одруження ненароком". - Їх всіх обєднує внутрішній стержень, який не дає перетворитись в розмазню.

Ну а на останок - трішки повізуалізую на тему Владислава Скрипаля і Віки Тараненко з вищезгаданої книжки про самодура.Взагалі не дуже люблю цю річ - підсовувати читачам картинку героїв. Волію, щоб вони самі додумували, як ті виглядають. Та сьогодні не втрималась.

А тепер Влад.  Прототипу як нікому близька тематика мого роману)) .